Чи сплачують ЄСВ роботодавці – платники ЄП за найманих, призваних під час мобілізації на військову службу до ЗСУ?

Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Так, п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 встановлено, що під час періоду мобілізації, визначеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування – фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України (абзац 1 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Суми ЄСВ, нараховані та не сплачені роботодавцями, визначеними абз. 1 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, сплачуються за рахунок державного бюджету, крім періодів, у яких наймані працівники, визначені абз. 1 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, отримували доходи у вигляді грошового забезпечення, з яких було сплачено ЄСВ за рахунок державного бюджету (абз. 2 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Для визначення суми ЄСВ, що підлягає сплаті за рахунок державного бюджету відповідно до абзацу 2 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, платник ЄСВ розраховує та відображає у звітності суму ЄСВ за найманих працівників, визначених абз. 1 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, у розмірах, передбачених частинами 5 і 14 ст. 8 Закону № 2464 (абз. 3 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Для розрахунку використовуються дані звітності стосовно найманих працівників, визначених абз. 1 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, щодо суми нарахованого доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується ЄСВ, суми нарахованого ЄСВ, суми донарахованого та зменшеного нарахування ЄСВ у таких найманих працівників (абзац 4 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

На підставі розрахунку, зазначеного в абзаці 3 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування ЄСВ, формує бюджетні запити на отримання коштів на покриття сум несплаченого роботодавцями відповідно до п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 ЄСВ (абз. 5 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Вимоги щодо нарахування ЄСВ на заробітну плату (дохід), що не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходу) за останній календарний місяць (включно), у якому відбулася фактична демобілізація такого працівника (абз. 6 п. 9²⁰ розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).