Порядок формування ПЗ та ПК платниками ПДВ при здійсненні операції з відступлення права вимоги

Відповідно до ст. ст. 512-516 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV (далі – ЦКУ) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір переведення боргу (заміни боржника у зобов’язанні) укладається зазвичай у формі тристороннього договору (кредитор, первісний боржник, новий боржник).

Відповідно до п.п. 14.1.255 ПКУ відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) та податкового кредиту за операціями з продажу та придбання товарів (послуг) здійснюється відповідно до п. 187.1 та пп.198.1, 198.2 ПКУ.

Укладення договору переведення боргу не призводить до податкових наслідків щодо ПДВ, оскільки за ним передається зобов’язання, яке не є товаром чи послугами.

Згідно з п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Оскільки за операцією з переведення боргу не відбувається постачання товарів/послуг, а створюються зобов’язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а саме сплатити гроші, то податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією у сторін не виникає.

Разом з тим, кожний конкретний випадок оподаткування, наслідками якого є операції з відступлення права вимоги, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи. Для надання більш детальної відповіді з порушених питань, пропонуємо звернутися за індивідуальною податковою консультацією до контролюючих органів відповідно до ст. 52 ПКУ.