Штраф за несплату аліментів: розвінчуємо міфи

У більшості випадків штрафи за правопорушення сплачуються громадянами в бюджет держави. Своєю чергою, штрафи, призначені через аліментну заборгованість, мають дещо інше спрямування.

Пояснює Ірина СВИСТУН, начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

МІФ 1. Штрафи за борги по аліментах призначаються в судовому порядку.

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює процедуру примусового стягнення дитячих коштів. Одним із дієвих способів впливу на боржника є накладення фінансових санкцій, які полягають у вигляді штрафів.

Оскільки рішення про стягнення аліментів перебуває в органах державної виконавчої служби, саме державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу. Тому йти з цим питанням до суду не потрібно.

МІФ 2. За призначенням штрафів треба звертатися особисто до виконавця.  

Державний виконавець в рамках виконавчого провадження, керуючись вимогами законодавства, самостійно накладає штраф, без особистого звернення стягувача.

МІФ 3. Штрафи за несплату аліментів є фіксованими.  

Штраф накладається у відсотковому співвідношенні до сукупного розміру заборгованих дитячих платежів за певний період. Так:

• за 1 рік несплати аліментів – 20% від загальної суми боргу;
• за 2 роки – 30%;
• за 3 роки – 50%.

МІФ 4. Штрафні кошти, стягнуті за несплату аліментів, перераховуються в бюджет держави.

Штрафи за несплату аліментів мають не лише виховний, а й цільовий характер. Так, відповідна сума коштів в повному обсязі перераховується на користь дитини.

МІФ 5. Під час війни призупиняється накладання будь-яких фінансових санкцій за прострочення аліментних платежів.

Запровадження воєнного стану не встановлює заборон для нарахування пені за прострочення сплати аліментів. А отже, невиконання батьківських обов’язків та несплата аліментів обов’язково призведе до нарахування штрафу.