Звичайна ціна для операцій з ліквідації ОЗ, які ліквідуються за рішенням платника податку

Ліквідація за самостійним рішенням платника податку основних виробничих або невиробничих основних засобів, для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче  балансової вартості на момент ліквідації – зазначене передбачено п.189.9 ПКУ.

Згідно з до п.п. 14.1.71  ПКУ звичайною ціною, зокрема, є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ.

Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, якщо під час здійснення операції обов’язковим є проведення оцінки, вартість об’єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах - п.п. 14.1.219  ПКУ.

Отже, платник податку, який за самостійним рішенням ліквідує основні виробничі або невиробничі засоби, повинен нарахувати податкові зобов’язання за такими необоротними активами виходячи з їх ринкової ціни, визначеної на момент такої ліквідації за правилами, визначеними п.п. 14.1.219  ПКУ, але не нижче їх балансової вартості. У разі якщо при ліквідації основних фондів обов’язковим є проведення оцінки, податкові зобов’язання нараховуються з вартості об’єкта оцінки, але не нижче їх балансової вартості.