Зберігання пального під час воєнного стану: коли потрібна ліцензія, а коли — ні

Яким СГ необхідно придбавати ліцензію на право зберігання пального або ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки?

Згідно зі статтею 28 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», зберігання пального дозволяється лише за наявності відповідної ліцензії. Про це розповіли у Категорії 113.04 "ЗІР".

Підприємства повинні отримувати окрему ліцензію на кожне місце зберігання пального, окрім випадків, коли пальне зберігається у місцях виробництва, оптової чи роздрібної торгівлі, що вже мають діючі ліцензії.

Втім, законодавством визначено низку винятків, коли ліцензія не потрібна. Зокрема:

• для підприємств, що повністю утримуються коштом державного чи місцевого бюджету;

• для підприємств системи державного резерву;

• для суб’єктів господарювання, які зберігають пальне для власних виробничих потреб на нафто- чи газовидобувних майданчиках, бурових платформах тощо.

Також не вимагається ліцензія для зберігання пального у споживчій тарі (до 60 літрів включно) — наприклад, у каністрах чи газових балонах.

Особливі правила діють на період воєнного стану та протягом 30 днів після його завершення:
1. Дозволено зберігати до 2000 літрів пального для роботи електрогенераторів без дозвільних документів;
2. Якщо обсяг перевищує 2000 літрів, необхідно подати декларацію про провадження господарської діяльності зі зберігання пального до територіального органу ДПС.