Плата за землю: підстава для виникнення зобов’язань
Детально розглянемо питання щодо виникнення податкових зобов’язань із плати за землю.
Пунктом 287, абзац перший п. 287.1 ПКУ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Підставою для нарахування земельного податку відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ ПКУ є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до п. 288.1 ПКУ, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Основні суперечності при оформленні оренди земельної ділянки полягають у відсутності державної реєстрації права оренди (яка робить договір недійсним), неузгодженості строків, конфліктах при зміні власника ділянки та проблемах із достроковим розірванням. Без реєстрації орендар ризикує втратити інвестиції, а власник — законно розпоряджатися майном.
Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття відповідного права, у тому числі право оренди земельної ділянки, є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
На практиці саме із державною реєстрацією таких прав виникає безліч проблем. Суперечності при реєстрації прав на земельну ділянку найчастіше виникають через накладення меж, розбіжності між даними Державного земельного кадастру (ДЗК) та Реєстру речових прав (ДРРП), помилки в документах або дублювання кадастрових номерів. Вирішення таких спорів потребує виправлення помилок реєстратором (якщо помилку допустив він) або звернення до суду.
З огляду на багаторічний досвід вирішення суперечностей у цьому питанні ключовим аспектом його вирішення є отримання індивідуальної податкової консультації для кожного конкретного випадку. Нагадаємо, що основною підставою для нарахування та сплати за землю є саме правильно оформлені та зареєстровані правовстановлюючі документи.
Фактично наявність права тягне за собою і обов’язки та зобов’язання, інакше кажучи, ми платимо за право володіння або користування, а якщо такі права не зареєстровані належним чином, то відповідно і зобов’язання не можуть формуватися. Цей факт прямо прописано у ПКУ.
Якщо ви готові відстоювати свої права, то ключовими кроками на цьому шляху буде отримання від податкової індивідуальної податкової консультації, яка допоможе в подальшому підтвердити ваші дії.
Галина Поворознік, редактор сайту Бухгалтер 911, податковий експерт.
