Додаткова соціальна відпустка одинокій матері
Ситуація: роботодавець протягом тривалого часу відмовляв одинокій матері у наданні додаткової соціальної відпустки, пояснюючи це «виробничою необхідністю» та відсутністю заміни. Також керівник підприємства посилався на те, що в умовах воєнного стану надання додаткових відпусток нібито є правом, а не обов’язком роботодавця.
Після звернення працівниці до управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області інспектор праці провела з керівництвом підприємства інформаційно-роз’яснювальну роботу.
Фахівець нагадала, що відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері щороку надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів.
При цьому стаття 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дійсно дозволяє роботодавцю відмовити працівнику у наданні відпустки, але лише за однієї умови — якщо працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Оскільки підприємство, де працює заявниця, не належить до об’єктів критичної інфраструктури, відмова у наданні відпустки була неправомірною.
Крім того, інспектор звернула увагу, що додаткова соціальна відпустка на дітей надається обов’язково за заявою працівника і не може бути замінена грошовою компенсацією, за винятком випадку звільнення.
Матеріали на тему:
Виплата компенсації за соціальні відпустки: роз’яснення від Держпраці
