23.09.14
Друкувати
Зарплата, выплаченная за время вынужденного простоя, не включается в состав прямых расходов на оплату труда
До якої складової витрат включаються виплати заробітної плати працівникам за час вимушеного простою підприємства або за час перебування у щорічній (основній або додатковій) відпустці?
Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України зі змінами та доповненнями (КЗПУ), простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗПУ).
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗПУ).
Відповідно до пункту 138.8 Податкового кодексу України (ПК) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких, зокрема, відносяться прямі витрати на оплату праці.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПК).
Під час обчислення об’єкта оподаткування враховуються інші витрати господарської діяльності, до яких Розділом ІІІ ПК прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (пп. 138.12.2 ПК).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПК).
З урахуванням викладеного, заробітна плата працівників, виплачена за час вимушеного простою підприємства або за час перебування у щорічних (основних та додаткових) відпустках, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат і відповідно не включається до складу прямих витрат на оплату праці, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Такі виплати платника податку враховуються на підставі підпункту 138.12.2 та пункту 138.5 ПК у складі інших витрат у звітному податковому періоді, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку та відображаються у рядку 06.4.43 Додатку ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом МДЗ від 30.12.2013 № 872.
Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, підкатегорія 102.07.17
Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України зі змінами та доповненнями (КЗПУ), простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ст. 113 КЗПУ).
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗПУ).
Відповідно до пункту 138.8 Податкового кодексу України (ПК) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких, зокрема, відносяться прямі витрати на оплату праці.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПК).
Під час обчислення об’єкта оподаткування враховуються інші витрати господарської діяльності, до яких Розділом ІІІ ПК прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (пп. 138.12.2 ПК).
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПК).
З урахуванням викладеного, заробітна плата працівників, виплачена за час вимушеного простою підприємства або за час перебування у щорічних (основних та додаткових) відпустках, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат і відповідно не включається до складу прямих витрат на оплату праці, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Такі виплати платника податку враховуються на підставі підпункту 138.12.2 та пункту 138.5 ПК у складі інших витрат у звітному податковому періоді, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку та відображаються у рядку 06.4.43 Додатку ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом МДЗ від 30.12.2013 № 872.
Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс, підкатегорія 102.07.17
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
