05.08.13
Друкувати
Компенсация за отпуск: при увольнении, переводе на другую должность или предприятие
За які види відпусток і за яку кількість календарних днів відпустки виплачується грошова компенсація у разі звільнення
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон № 504) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Щодо реалізації цієї норми виникають два запитання: за які види відпусток і за яку кількість календарних днів відпустки виплачується грошова компенсація у разі звільнення?
У разі звільнення працівника грошова компенсація має виплачуватися за невикористані календарні дні:
– щорічної основної відпустки, тривалість якої встановлено статтею 6 Закону № 504 та іншими законами України;
– щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504);
– щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я (частина перша ст. 8 Закону № 504);
– щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (частина друга ст. 8 Закону № 504);
– інших додаткових щорічних відпусток, передбачених законодавством;
– додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504).
Таким чином, норма щодо виплати грошової компенсації поширюється на невикористані дні щорічної відпустки (основної і додаткових), а також на один вид соціальної відпустки – відпустку працівникам, які мають дітей.
Звернути увагу
Виплата грошової компенсації при звільненні за щорічну основну відпустку, щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), не викликає будь-яких ускладнень, оскільки вони чітко визначені Законом № 504 та іншими законами України.
Існує певна невизначеність стосовно виплати грошової компенсації за невикористані інші додаткові щорічні відпустки, передбачені законодавством.
Це, зокрема, стосується додаткових відпусток, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби.
Закони України, які передбачають надання цим категоріям працівників додаткової відпустки за стаж роботи, чітко не зазначають, що ця відпустки належить до виду щорічних.
Основним критерієм для віднесення тієї чи іншої відпустки до виду щорічної є норма Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році) (ратифікована Законом України 29 травня 2001 року № 2481-III «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки»), згідно з параграфом 1 статті 5 якої для отримання права на будь-яку щорічну оплачувану відпустку потрібен мінімальний період роботи. Тобто право на щорічну відпустку, незалежно від того, чи це щорічна основна відпустка, чи щорічна додаткова відпустка, зумовлюється фактом перебування працівника у трудових відносинах і надається пропорційно відпрацьованому часу.
Враховуючи зазначене, додаткові оплачувані відпустки, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби за стаж роботи, мають належати до виду щорічних із застосуванням усіх норм, передбачених Законом № 504 щодо виду щорічних відпусток (як-от, поділ, відкликання, обмеження щорічних відпусток, виплата компенсації та ін.).
Це зазначено також у проекті Трудового Кодексу України, в якому пропонується встановити щорічну додаткову трудову відпустку залежно від стажу роботи окремим категоріям працівників (як-от, суддям, прокурорам, державним службовцям тощо).
Інше питання – за яку кількість днів має виплачуватися грошова компенсація за невикористані відпустки. Як свідчить практика, деякі роботодавці порушують норми Закону № 504 щодо вчасного надання щорічних відпусток. Є випадки ненадання щорічних відпусток за кілька років поспіль. Ситуація для роботодавців ускладнюється також тим, що нарахування за невикористані щорічні відпустки за попередні кілька робочих років провадиться не з розрахунку за попередні періоди, а із сум, нарахованих за останні перед виплатою грошової компенсації 12 місяців роботи. Зазвичай такі виплати значно більші, ніж ті, які були б виплачені за умови вчасного надання щорічних відпусток.
Одначе Законом № 504 однозначно обумовлено, що при звільненні працівника виплачується грошова компенсація за всі раніше невикористані ним дні щорічної відпустки, зокрема і за дні відпусток, не використаних за попередні роки. У разі якщо працівник до звільнення пропрацював менше одного робочого року, з урахуванням періодів, що зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки відповідно до статті 9 Закону № 504, грошова компенсація виплачується працівникові пропорційно відпрацьованому ним часу, зважаючи на загальну тривалість відпустки.
Приклад
Працівник, якого прийняли на роботу в порядку переведення на підприємство, розташоване на території зони гарантованого добровільного відселення, 2 липня 2010 року, звільняється 1 лютого 2013 року.
Згідно із статтею 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796) зазначений працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 37 календарних днів, крім того, відповідно до колективного договору, за рік роботи – на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. При цьому за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2010 року до 1 липня 2011 року працівник не використав 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2011 року до 1 липня 2012 року працівник не використав щорічну основну відпустку повністю – 37 календарних днів та щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці – 7 календарних днів, а за сім місяців поточного робочого року йому мають нарахувати 22 календарних дні щорічної основної відпустки та 4 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці – разом 76 календарних днів щорічної відпустки.
У наведеному випадку працівникові при звільненні мають виплатити грошову компенсацію за всі 76 невикористаних календарних днів щорічної відпустки.
Звернути увагу
Право на компенсацію за невикористані відпустки мають як працівники, що працюють за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.
Як уже зазначалося, право на виплату грошової компенсації у разі звільнення мають працівники, які не використали щорічні основні відпустки та одну із соціальних відпусток – працівникам, котрі мають дітей (надається на підставі ст. 19 Закону № 504). При цьому стосовно соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, слід мати на увазі той факт, що зазначена відпустка надається не за відпрацьований рік, а за календарний. Тому, якщо у наведеному вище прикладі працівниця, яка має двох або більше дітей до 15 років, за час роботи з 2 липня 2010 року до 1 лютого 2013 року не скористалася зазначеною відпусткою, то за 2010 рік вона не має права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, оскільки своє право на цю відпустку вона мала реалізувати, використавши її або одержавши за неї грошову компенсацію за попереднім місцем роботи при звільненні. Така працівниця матиме право на 10 календарних днів соціальної відпустки за 2011 рік, 10 календарних днів за 2012 рік і 10 календарних днів за 2013 рік. Загалом при звільненні вона мала отримати грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної соціальної відпустки.
Окремо слід розглянути питання щодо відпусток, передбачених пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 Закону № 796. Для спрощення аргументуємо ситуацію щодо надання цієї відпустки на прикладі ліквідаторів 1 і 2 категорії.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 і пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796 особам, віднесеним до категорій 1 і 2, державою гарантовано компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.
Дітям, зазначеним у статті 27 Закону № 796, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10 і 11 частини першої цієї статті, а також надаються компенсації та пільги, зокрема, використання чергової відпустки у зручний час для одного з батьків дитини-інваліда або особи, яка їх замінює, а також отримання одним із батьків або особою, яка їх замінює, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих днів на рік (п. 3 частини третьої ст. 30 Закону № 796).
Законом № 796 не зазначено, що додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, належать до виду щорічних відпусток.
Існує низка відмінностей відпусток, які надаються на підставі статей 20 і 21 Закону № 796 порівняно до щорічних відпусток.
Насамперед слід зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2, визначена Законом № 796 як пільга та компенсація.
На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов'язана з робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, в установі, організації (далі – підприємство). Ця відпустка зумовлена заходами, пов'язаними з аварією на Чорнобильській АЕС та ліквідацією її наслідків.
Джерела покриття витрат на ці відпустки теж різняться.
Тому вважати відпустки, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, на підставі статей 20 і 21 Закону № 796, щорічними підстав нема. Зазначені відпустки слід відносити відповідно до частини другої статті 4 Закону № 504 до інших видів відпусток, установлених законодавством.
Відповідно до зазначеного на відпустки, які надаються згідно з пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 Закону № 796, не можуть поширюватися норми Закону № 504 щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Особливості виплати грошової компенсації у разі звільнення педагогічних працівників
Існують певні особливості у виплаті грошової компенсації під час звільнення педагогічних працівників.
Частиною другою статті 24 Закону № 504 передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Згідно з частиною шостою статті 6 Закону № 504 керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Цей Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 року № 346, має певні відмінності від порядку надання щорічних відпусток, визначеного статтею 10 Закону № 504.
Зокрема, у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, – пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня з тривалістю щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).
Виплата працівникові компенсації під час переведення на іншу посаду
Чи виплачується грошова компенсація при переведенні працівника на іншу посаду?
Якщо нема факту звільнення працівника, грошова компенсація за невикористані відпустки при його переведенні на іншу посаду не виплачується. Тоді працівникові надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому часу на кожній посаді.
Інакше вирішується питання виплати грошової компенсації за невикористані відпустки у разі переведення працівника на інше підприємство.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 504 у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням перераховується на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Статтею 9 Закону № 504 визначено, що якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
Зазначене узгоджується також із вимогами статті 11 Конвенції МОП № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої у 1970 році), згідно з якою особі, що працює за наймом, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорціональна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.
При переведенні працівника з одного місця роботи на інше існують певні ризики і, зокрема, буває, що з попереднього місця роботи не перераховано грошові кошти за невикористані працівником щорічні відпустки.
Пунктом 5 статті 36 КЗпП України передбачено можливість переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду. Для цього, крім заяви працівника, власник підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати клопотання про доцільність чи потребу такого переведення. Тобто виникають взаємовідносини між роботодавцями, які тягнуть за собою також певні зобов'язання, зокрема і фінансові.
Враховуючи те, що право працівника на зарахування стажу роботи на попередньому місці роботи до стажу роботи, який дає право на щорічні відпустки, залежить лише від факту одержання чи неодержання ним грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і не залежить від фінансових взаєморозрахунків між підприємствами, то у разі відмови від одержання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки на попередньому місці роботи та відповідної заяви про перерахунок цієї компенсації на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, повинен зараховуватися час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
Тобто незалежно від того, чи перераховано з попереднього місця роботи грошові кошти за невикористані щорічні відпустки, чи ні, переведеному працівникові мають надати й оплатити невикористані на попередньому місці роботи дні щорічної відпустки.
Розмір нарахувань за невикористані на попередньому місці роботи щорічні відпустки
Як передбачено частиною другою статті 21 Закону № 504, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначений Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться з урахуванням виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється з урахуванням виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Якихось особливих умов чи застережень щодо порядку обчислення заробітної плати за час відпустки працівникам у разі переведення, зокрема і щодо виплати працівникам компенсації за невикористану на попередньому місці роботи відпустку чи включення цих сум компенсації до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати, зазначеною постановою не передбачено, а тому визначення величини заробітної плати за час відпустки має провадитися, зважаючи на фактичні нарахування за час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник.
Звернути увагу
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 504 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не може бути меншою ніж 24 календарних дні.
Для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки мають виконуватися дві умови:
– бажання працівника;
– працівникові мають надати не менше ніж 24 календарних дні щорічної відпустки.
Приклад
Працівник за відпрацьований робочий рік з 5 березня 2012 року до 4 березня 2013 року має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Фактично працівник використав 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці і 17 календарних днів щорічної основної відпустки. За таких умов за бажанням працівника роботодавець зобов'язаний виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної основної відпустки.
Практика свідчить, що коли присутність на роботі вкрай потрібна, роботодавцеві вигідно за частину щорічної відпустки виплатити грошову компенсацію.
Одначе в решті випадків, особливо в бюджетних установах, невигідно виплачувати грошову компенсацію за частину щорічної відпустки з огляду на те, що провадиться перевитрата фонду заробітної плати, економія якого слугує джерелом формування премій.
Обійти цю норму досить складно, оскільки законодавець передбачає лише дві зазначені вище умови для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки і не враховує бажання та можливості роботодавця щодо таких виплат.
Не виплатити грошову компенсацію за частину щорічної відпустки можна лише тоді, якщо ця відпустка становить одну цілу величину.
Приклад
Щорічна основна відпустка державним службовцям становить 30 календарних днів. Для того щоб надати державному службовцеві відпустку тривалістю 24 календарних дні й виплатити за решту днів грошову компенсацію, треба спершу поділити щорічну відпустку на частини. Статтею 12 Закону № 504 передбачено можливість поділу щорічної відпустки, а не обов'язок роботодавця поділити щорічну відпустку так, як того забажає працівник. Тому роботодавець має право не поділити щорічну відпустку і таким чином уникнути виплати грошової компенсації за частину відпустки.
Коли щорічна відпустка складається із щорічної основної і щорічної додаткової відпусток, застосовується інший порядок виплати грошової компенсації.
Приклад
Працівник має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 504 працівник може взяти 24 календарних дні щорічної основної відпустки, а окремо за 6 календарних днів додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці вимагати грошову компенсацію.
Якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за кілька попередніх років, то за кожен відпрацьований робочий рік працівник повинен використати відпустку не менше ніж 24 календарних дні, тобто підсумовування невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за кілька попередніх років задля отримання за них грошової компенсації не допускається.
При реалізації норми частини четвертої статті 24 Закону № 504 слід мати на увазі, що, на відміну від частини першої цієї статті, виплата грошової компенсації за частину відпустки поширюється лише на щорічні (щорічну основну та щорічні додаткові) відпустки, а тому не може виплачуватися грошова компенсація за соціальну відпустку, яка надається на підставі статті 19 Закону № 504.
Григорій Максименко
Експерт з умов та режимів праці
«Довідник кадровика», червень 2013 р., № 06 (132)
Дата підготовки 03.06.2013
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон № 504) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Щодо реалізації цієї норми виникають два запитання: за які види відпусток і за яку кількість календарних днів відпустки виплачується грошова компенсація у разі звільнення?
У разі звільнення працівника грошова компенсація має виплачуватися за невикористані календарні дні:
– щорічної основної відпустки, тривалість якої встановлено статтею 6 Закону № 504 та іншими законами України;
– щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504);
– щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, яка надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я (частина перша ст. 8 Закону № 504);
– щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (частина друга ст. 8 Закону № 504);
– інших додаткових щорічних відпусток, передбачених законодавством;
– додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504).
Таким чином, норма щодо виплати грошової компенсації поширюється на невикористані дні щорічної відпустки (основної і додаткових), а також на один вид соціальної відпустки – відпустку працівникам, які мають дітей.
Звернути увагу
Виплата грошової компенсації при звільненні за щорічну основну відпустку, щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону № 504), не викликає будь-яких ускладнень, оскільки вони чітко визначені Законом № 504 та іншими законами України.
Існує певна невизначеність стосовно виплати грошової компенсації за невикористані інші додаткові щорічні відпустки, передбачені законодавством.
Це, зокрема, стосується додаткових відпусток, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби.
Закони України, які передбачають надання цим категоріям працівників додаткової відпустки за стаж роботи, чітко не зазначають, що ця відпустки належить до виду щорічних.
Основним критерієм для віднесення тієї чи іншої відпустки до виду щорічної є норма Конвенції Міжнародної організації праці № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році) (ратифікована Законом України 29 травня 2001 року № 2481-III «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки»), згідно з параграфом 1 статті 5 якої для отримання права на будь-яку щорічну оплачувану відпустку потрібен мінімальний період роботи. Тобто право на щорічну відпустку, незалежно від того, чи це щорічна основна відпустка, чи щорічна додаткова відпустка, зумовлюється фактом перебування працівника у трудових відносинах і надається пропорційно відпрацьованому часу.
Враховуючи зазначене, додаткові оплачувані відпустки, які надаються державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, суддям, атестованим працівникам прокуратури, працівникам дипломатичної служби за стаж роботи, мають належати до виду щорічних із застосуванням усіх норм, передбачених Законом № 504 щодо виду щорічних відпусток (як-от, поділ, відкликання, обмеження щорічних відпусток, виплата компенсації та ін.).
Це зазначено також у проекті Трудового Кодексу України, в якому пропонується встановити щорічну додаткову трудову відпустку залежно від стажу роботи окремим категоріям працівників (як-от, суддям, прокурорам, державним службовцям тощо).
Інше питання – за яку кількість днів має виплачуватися грошова компенсація за невикористані відпустки. Як свідчить практика, деякі роботодавці порушують норми Закону № 504 щодо вчасного надання щорічних відпусток. Є випадки ненадання щорічних відпусток за кілька років поспіль. Ситуація для роботодавців ускладнюється також тим, що нарахування за невикористані щорічні відпустки за попередні кілька робочих років провадиться не з розрахунку за попередні періоди, а із сум, нарахованих за останні перед виплатою грошової компенсації 12 місяців роботи. Зазвичай такі виплати значно більші, ніж ті, які були б виплачені за умови вчасного надання щорічних відпусток.
Одначе Законом № 504 однозначно обумовлено, що при звільненні працівника виплачується грошова компенсація за всі раніше невикористані ним дні щорічної відпустки, зокрема і за дні відпусток, не використаних за попередні роки. У разі якщо працівник до звільнення пропрацював менше одного робочого року, з урахуванням періодів, що зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки відповідно до статті 9 Закону № 504, грошова компенсація виплачується працівникові пропорційно відпрацьованому ним часу, зважаючи на загальну тривалість відпустки.
Приклад
Працівник, якого прийняли на роботу в порядку переведення на підприємство, розташоване на території зони гарантованого добровільного відселення, 2 липня 2010 року, звільняється 1 лютого 2013 року.
Згідно із статтею 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796) зазначений працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 37 календарних днів, крім того, відповідно до колективного договору, за рік роботи – на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. При цьому за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2010 року до 1 липня 2011 року працівник не використав 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, за відпрацьований робочий рік з 2 липня 2011 року до 1 липня 2012 року працівник не використав щорічну основну відпустку повністю – 37 календарних днів та щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці – 7 календарних днів, а за сім місяців поточного робочого року йому мають нарахувати 22 календарних дні щорічної основної відпустки та 4 календарних дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці – разом 76 календарних днів щорічної відпустки.
У наведеному випадку працівникові при звільненні мають виплатити грошову компенсацію за всі 76 невикористаних календарних днів щорічної відпустки.
Звернути увагу
Право на компенсацію за невикористані відпустки мають як працівники, що працюють за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.
Як уже зазначалося, право на виплату грошової компенсації у разі звільнення мають працівники, які не використали щорічні основні відпустки та одну із соціальних відпусток – працівникам, котрі мають дітей (надається на підставі ст. 19 Закону № 504). При цьому стосовно соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, слід мати на увазі той факт, що зазначена відпустка надається не за відпрацьований рік, а за календарний. Тому, якщо у наведеному вище прикладі працівниця, яка має двох або більше дітей до 15 років, за час роботи з 2 липня 2010 року до 1 лютого 2013 року не скористалася зазначеною відпусткою, то за 2010 рік вона не має права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, оскільки своє право на цю відпустку вона мала реалізувати, використавши її або одержавши за неї грошову компенсацію за попереднім місцем роботи при звільненні. Така працівниця матиме право на 10 календарних днів соціальної відпустки за 2011 рік, 10 календарних днів за 2012 рік і 10 календарних днів за 2013 рік. Загалом при звільненні вона мала отримати грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної соціальної відпустки.
Окремо слід розглянути питання щодо відпусток, передбачених пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 Закону № 796. Для спрощення аргументуємо ситуацію щодо надання цієї відпустки на прикладі ліквідаторів 1 і 2 категорії.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 і пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796 особам, віднесеним до категорій 1 і 2, державою гарантовано компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.
Дітям, зазначеним у статті 27 Закону № 796, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10 і 11 частини першої цієї статті, а також надаються компенсації та пільги, зокрема, використання чергової відпустки у зручний час для одного з батьків дитини-інваліда або особи, яка їх замінює, а також отримання одним із батьків або особою, яка їх замінює, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 робочих днів на рік (п. 3 частини третьої ст. 30 Закону № 796).
Законом № 796 не зазначено, що додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, належать до виду щорічних відпусток.
Існує низка відмінностей відпусток, які надаються на підставі статей 20 і 21 Закону № 796 порівняно до щорічних відпусток.
Насамперед слід зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2, визначена Законом № 796 як пільга та компенсація.
На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов'язана з робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, в установі, організації (далі – підприємство). Ця відпустка зумовлена заходами, пов'язаними з аварією на Чорнобильській АЕС та ліквідацією її наслідків.
Джерела покриття витрат на ці відпустки теж різняться.
Тому вважати відпустки, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, на підставі статей 20 і 21 Закону № 796, щорічними підстав нема. Зазначені відпустки слід відносити відповідно до частини другої статті 4 Закону № 504 до інших видів відпусток, установлених законодавством.
Відповідно до зазначеного на відпустки, які надаються згідно з пунктом 22 частини першої статті 20, пунктом 1 частини першої статті 21 і пунктом 3 частини третьої статті 30 Закону № 796, не можуть поширюватися норми Закону № 504 щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Особливості виплати грошової компенсації у разі звільнення педагогічних працівників
Існують певні особливості у виплаті грошової компенсації під час звільнення педагогічних працівників.
Частиною другою статті 24 Закону № 504 передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Згідно з частиною шостою статті 6 Закону № 504 керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Цей Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 року № 346, має певні відмінності від порядку надання щорічних відпусток, визначеного статтею 10 Закону № 504.
Зокрема, у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, – пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня з тривалістю щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).
Виплата працівникові компенсації під час переведення на іншу посаду
Чи виплачується грошова компенсація при переведенні працівника на іншу посаду?
Якщо нема факту звільнення працівника, грошова компенсація за невикористані відпустки при його переведенні на іншу посаду не виплачується. Тоді працівникові надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому часу на кожній посаді.
Інакше вирішується питання виплати грошової компенсації за невикористані відпустки у разі переведення працівника на інше підприємство.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 504 у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням перераховується на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Статтею 9 Закону № 504 визначено, що якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
Зазначене узгоджується також із вимогами статті 11 Конвенції МОП № 132 про оплачувані відпустки (переглянутої у 1970 році), згідно з якою особі, що працює за наймом, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорціональна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.
При переведенні працівника з одного місця роботи на інше існують певні ризики і, зокрема, буває, що з попереднього місця роботи не перераховано грошові кошти за невикористані працівником щорічні відпустки.
Пунктом 5 статті 36 КЗпП України передбачено можливість переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду. Для цього, крім заяви працівника, власник підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати клопотання про доцільність чи потребу такого переведення. Тобто виникають взаємовідносини між роботодавцями, які тягнуть за собою також певні зобов'язання, зокрема і фінансові.
Враховуючи те, що право працівника на зарахування стажу роботи на попередньому місці роботи до стажу роботи, який дає право на щорічні відпустки, залежить лише від факту одержання чи неодержання ним грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки і не залежить від фінансових взаєморозрахунків між підприємствами, то у разі відмови від одержання грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки на попередньому місці роботи та відповідної заяви про перерахунок цієї компенсації на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, повинен зараховуватися час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
Тобто незалежно від того, чи перераховано з попереднього місця роботи грошові кошти за невикористані щорічні відпустки, чи ні, переведеному працівникові мають надати й оплатити невикористані на попередньому місці роботи дні щорічної відпустки.
Розмір нарахувань за невикористані на попередньому місці роботи щорічні відпустки
Як передбачено частиною другою статті 21 Закону № 504, порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначений Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться з урахуванням виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється з урахуванням виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Якихось особливих умов чи застережень щодо порядку обчислення заробітної плати за час відпустки працівникам у разі переведення, зокрема і щодо виплати працівникам компенсації за невикористану на попередньому місці роботи відпустку чи включення цих сум компенсації до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати, зазначеною постановою не передбачено, а тому визначення величини заробітної плати за час відпустки має провадитися, зважаючи на фактичні нарахування за час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник.
Звернути увагу
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 504 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не може бути меншою ніж 24 календарних дні.
Для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки мають виконуватися дві умови:
– бажання працівника;
– працівникові мають надати не менше ніж 24 календарних дні щорічної відпустки.
Приклад
Працівник за відпрацьований робочий рік з 5 березня 2012 року до 4 березня 2013 року має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Фактично працівник використав 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці і 17 календарних днів щорічної основної відпустки. За таких умов за бажанням працівника роботодавець зобов'язаний виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 7 календарних днів щорічної основної відпустки.
Практика свідчить, що коли присутність на роботі вкрай потрібна, роботодавцеві вигідно за частину щорічної відпустки виплатити грошову компенсацію.
Одначе в решті випадків, особливо в бюджетних установах, невигідно виплачувати грошову компенсацію за частину щорічної відпустки з огляду на те, що провадиться перевитрата фонду заробітної плати, економія якого слугує джерелом формування премій.
Обійти цю норму досить складно, оскільки законодавець передбачає лише дві зазначені вище умови для виплати грошової компенсації за частину щорічної відпустки і не враховує бажання та можливості роботодавця щодо таких виплат.
Не виплатити грошову компенсацію за частину щорічної відпустки можна лише тоді, якщо ця відпустка становить одну цілу величину.
Приклад
Щорічна основна відпустка державним службовцям становить 30 календарних днів. Для того щоб надати державному службовцеві відпустку тривалістю 24 календарних дні й виплатити за решту днів грошову компенсацію, треба спершу поділити щорічну відпустку на частини. Статтею 12 Закону № 504 передбачено можливість поділу щорічної відпустки, а не обов'язок роботодавця поділити щорічну відпустку так, як того забажає працівник. Тому роботодавець має право не поділити щорічну відпустку і таким чином уникнути виплати грошової компенсації за частину відпустки.
Коли щорічна відпустка складається із щорічної основної і щорічної додаткової відпусток, застосовується інший порядок виплати грошової компенсації.
Приклад
Працівник має право на 24 календарних дні щорічної основної відпустки і на 6 календарних днів щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 504 працівник може взяти 24 календарних дні щорічної основної відпустки, а окремо за 6 календарних днів додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці вимагати грошову компенсацію.
Якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за кілька попередніх років, то за кожен відпрацьований робочий рік працівник повинен використати відпустку не менше ніж 24 календарних дні, тобто підсумовування невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за кілька попередніх років задля отримання за них грошової компенсації не допускається.
При реалізації норми частини четвертої статті 24 Закону № 504 слід мати на увазі, що, на відміну від частини першої цієї статті, виплата грошової компенсації за частину відпустки поширюється лише на щорічні (щорічну основну та щорічні додаткові) відпустки, а тому не може виплачуватися грошова компенсація за соціальну відпустку, яка надається на підставі статті 19 Закону № 504.
Григорій Максименко
Експерт з умов та режимів праці
«Довідник кадровика», червень 2013 р., № 06 (132)
Дата підготовки 03.06.2013
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
