Разъяснение относительно того, правомерно ли использование частным предприятием торговой марки, процесс регистрации которой еще не завершен, а также может ли размер роялти определяться исключительно в уставе частного предприятия

   

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
   
   ЛИСТ
   
   від 22.06.2010 р. N 7930

   
   Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув лист щодо надання роз'яснень стосовно того, чи правомірне використання приватним підприємством торговельної марки, процес реєстрації якої ще не завершено, а також чи може розмір роялті визначатися виключно в статуті приватного підприємства, та, в межах компетенції, повідомляє наступне.
   
   Торговельна марка є об'єктом промислової власності, юридичний захист котрого здійснюється на основі Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон).
   
   Відповідно до частини третьої статті 5 Закону право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Аналогічна норма закріплена і у статті 494 ЦКУ.
   
   Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені Законом. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки (стаття 16 Закону).
   
   Виходячи із зазначеного, використання торговельної марки, яка ще не зареєстрована, проте щодо якої подано заявку на реєстрацію, є правомірним.
   
   Пунктом 1.30 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торговельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
   
   Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
   
   Вимоги до статуту суб'єкта господарювання містяться у частині четвертій статті 57 Господарського кодексу України, а саме: він повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством.
   
   Виходячи із зазначеного, на нашу думку, роялті не може визначатись виключно у статуті підприємства.
   
   Одночасно повідомляємо, що листи Держкомпідприємництва не є нормативно-правовими актами, а носять інформаційний характер.
   
   Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності є Міністерство освіти і науки України (згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року N 1757). Разом з тим Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг формується Державним департаментом інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України (пункт 1.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 р N 10).
   
   Враховуючи зазначене,за більш детальними роз'ясненнями з порушених питань радимо також звернутися до Міністерства освіти і науки України.
   
   В. о. Голови
   Г. Яцишина