Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, жовтень, 2014/№3
Друкувати

Неповний робочий час: важливі нюанси

Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці, l.ushakova@buhgalter911.com
Як в умовах фінансової кризи скоротити витрати на оплату праці та зберегти наявний склад кваліфікованих працівників? Один з варіантів вирішення цієї проблеми — установлення на підприємстві неповного робочого часу. Як його встановити, щоб уникнути неприємностей з контролюючими органами? Про це ми з вами сьогодні й поговоримо.
зміна умов праці

Коли працівник може працювати менше...

Нормальна тривалість робочого часу, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої трудові функції, не  повинна перевищувати 40 годин на  тиждень (ст. 50 КЗпП). Водночас трудове законодавство допускає можливість установлення працівникам неповного робочого часу. Такий режим робочого часу можна встановити шляхом:

— зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день);

— зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень);

— одночасного зменшення кількості годин роботи протягом робочого дня і  кількості днів роботи (поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня).

Які особливості встановлення неповного робочого часу? Він може бути встановлений: за  угодою між працівником і  роботодавцем або з ініціативи роботодавця; при прийнятті на  роботу працівника або під час роботи; на  певний строк або без обмеження строку.

Робота на  умовах неповного робочого часу не зумовлює жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).

Далі з’ясуємо, як установити працівнику неповний робочий час.

За угодою сторін

За  загальним правилом неповний робочий час установлюють працівнику за домовленістю сторін (ст. 56 КЗпП). Зазвичай ініціатором установлення неповного робочого часу виступає працівник. Він подає роботодавцю заяву, в  якій застерігає варіант його застосування (неповний робочий день, неповний робочий тиждень або  одночасно і  те, й  інше) і  строк установлення (якщо встановлюється на визначений строк).

Якщо роботодавець згоден на встановлення працівнику неповного робочого часу, на підставі заяви працівника він видає відповідного наказу (розпорядження) по  особовому складу.

Трудовий договір з працівником, який працюватиме на умовах неповного робочого часу, можна не переукладати.

Важливо! Роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час окремим категоріям працівників на  їх прохання. Хто ці працівники? Це:

— вагітні жінки;

— жінки, які мають дитину віком до 14 років або дитини-інваліда (у тому числі й під опікою);

— жінки, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї згідно з медичним висновком;

— інваліди (ст. 172 КЗпП);

— батьки, які виховують дитину без матері, у тому числі в разі тривалого перебування матері в  лікувальній установі (ст. 1861 КЗпП);

— опікуни, піклувальник, прийомні батьки (ст. 1861 КЗпП).

Наведемо фрагмент наказу про встановлення неповного робочого часу за угодою сторін у період роботи працівника.

Про встановлення неповного робочого тижня

УСТАНОВИТИ

МАКОВЕНКО Оксані Петрівні, економісту, з 3 листопада по 31 грудня 2014 року режим неповного робочого тижня з робочими днями вівторок, середа, четвер, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Підстава: заява Маковенко О. П. від 20.10.2014 р.

Про встановлення неповної робочого тижня.doc Скачати шаблон документа

З ініціативи роботодавця

Частина 3 ст. 32 КЗпП дає право роботодавцеві зі своєї ініціативи у зв’язку зі змінами в  організації виробництва і  праці встановлювати працівникам неповний робочий час, змінювати їх  режим роботи при продовженні роботи за  тією самою спеціальністю, кваліфікацією або  посадою.

Про зміну істотних умов праці, зокрема, установлення неповного робочого часу, роботодавець зобов’язаний повідомити працівника не пізніше ніж за 2 місяці.

Крім того, ці питання мають бути погоджені роботодавцем з  профспілковою організацією, що діє на  підприємстві (за її  наявності).

Важливо! Якщо працівник не  згоден на  продовження роботи в  нових умовах, трудовий договір, укладений, з ним припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП. Звільняючи працівника за  цією підставою, ви зобов’язані будете виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не  менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

Як установлення неповного робочого часу з ініціативи роботодавця оформити документально? Для цього вам необхідно:

1) рішення роботодавця про  встановлення неповного робочого часу погоджувати з  виборним органом первинної профспілкової організації, що діє на  підприємстві (якщо такого немає на  підприємстві  з  профспілковим представником або  представником трудового колективу) (п4 ч. 1 ст247 КЗпП);

2) видати наказ про  встановлення неповного робочого часу у зв’язку зі  змінами в  організації виробництва та  праці (наказ з  основної діяльності). Згода працівника для  встановлення йому неповного робочого часу на підставі ч. 3 ст. 32 КЗпПне  потрібний. Наведемо фрагмент такого наказу.

Про встановлення неповного робочого тижня

У зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці на підприємстві та на підставі ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України

НАКАЗУЮ:

1. Установити з 2 лютого 2015 року всім працівникам підприємства режим неповного робочого тижня з робочими днями вівторок, середа, четвер.

2. Начальнику відділу кадрів Коваленко Т. Г.:

2.1. До 25 листопада 2014 року персонально повідомити працівників підприємства під підпис про майбутні зміни істотних умов праці відповідно до чинного законодавства.

2.2. Ознайомити працівників з гарантіями, що надаються чинним трудовим законодавством у зв’язку зі встановленням режиму неповного робочого часу.

2.3. Підготувати до 29 січня 2015 року проекти наказів про встановлення неповного робочого тижня працівникам, які дали згоду на роботу в нових умовах праці, і про припинення трудових договорів на підставі п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України з тими працівниками, які не дали такої згоди.

3. Працівникам підприємства протягом двох місяців з дня отримання повідомлення надати керівникам структурних підрозділів заяви про згоду продовжувати роботу в нових умовах праці або про відмову від роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці.

4. Керівникам структурних підрозділів:

4.1. Довести текст цього наказу до відомості працівників структурних підрозділів підприємства.

4.2. До 26 січня 2015 року зібрати та передати до відділу кадрів заяви працівників про згоду або про відмову від роботи в режимі неповного робочого тижня.

5. Контроль за виконання наказу залишаю за собою.

Про встановленння неповної робочого тижня.doc Скачати шаблон документа

3) попередити працівників не пізніше ніж за  два місяці про  майбутні зміни (див. ст. 32 КЗпП). Наприклад, вручити кожному працівнику під підпис повідомлення про зміну істотних умов праці, складене в  довільній формі. Якщо працівник відмовляється отримувати таке повідомлення або ставити підпис, представнику роботодавця слід скласти відповідний акт;

4) унести зміни до  колдоговору або інших нормативних актів роботодавця, які регулюють питань тривалості робочого часу;

5) напередодні встановлення неповного робочого часу:

— отримати від працівників згоду або відмову від продовження роботи в нових умовах праці. Для цього підійде, наприклад, розписка або письмова заява працівника про згоду/про відмову від продовження роботи у зв’язку зі змінами істотних умов праці;

— видати наказ про  припинення трудових договорів (наказ по  особовому складу) на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП з  працівниками, які відмовилися продовжувати роботу в  нових умовах праці. З  наказом ознайомте працівників під підпис;

— видати наказ про  встановлення неповного робочого часу (наказ по  особовому складу) працівникам, які погодилися продовжувати роботу в  нових умовах, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт. З  наказом ознайомте працівників під підпис.

Як оплатити неповний робочий час?

Працю на  умовах неповного робочого часу оплачують пропорційно відпрацьованому часу або  залежно від  виробітку.

Місячний фонд оплати праці працівника з неповним робочим часом може бути менше мінімальної зарплати, але  в умовах нормальної тривалості робочого часу його зарплата має бути не  нижче законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати (див. лист Держпраці від 15.09.2014  р. № 32-21/01-1715).

Аналогічне правило діє і  для відрядників. Тобто відрядні розцінки мають бути встановлені так, щоб при виконанні місячної норми оплата праці працівника була не  менше мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник з  неповним робочим днем виконує роботу понад передбачений трудовим договором час, але  в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня, то  така робота не  вважається наднормовою (п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99  р. № 13).

Як бачите, неповний робочий час може бути встановлено за  угодою між працівником і  роботодавцем, або з ініціативи роботодавця. З  цих двох варіантів привабливіший перший (угода сторін): не  потрібно чекати два місяці, та й паперів менше. А ось для  тих роботодавців, які не  впевнені в  тому, що наймані працівники добровільно підтримають їх  ініціативу, виходом буде другий варіант  установлення неповного робочого часу в  однобічному порядку.

l.ushakova@buhgalter911.com

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться