Пожежна безпека & охорона праці: обліковуємо витрати

Вогнегасники: купуємо та заправляємо

Забезпечення пожежної безпеки суб’єктів господарювання покладається на власників і керівників таких суб’єктів ( ч. 3 ст. 55 КЦЗУ). Крім того, утримання у справному стані засобів протипожежного захисту (зокрема вогнегасників), а також недопущення їх використання не за призначенням згідно з  п. 22 ч. 1 ст. 20 КЦЗУ належить до завдань та обов’язків суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту. Оскільки такі обов’язки прописані на рівні Кодексу, вважаємо, що сумнівів щодо господарності купівлі вогнегасників не повинно бути.

Річ у тім, що, на відміну від ППП, у частині ПДВ господарність досі має важливе значення.

Що ж є вогнегасником з точки зору обліку? Тут вимальовуються 3 варіанти. Усе залежить від (1) вартості та (2) передбачуваного строку корисного використання.

1. Якщо строк корисного використання не більше року, то вогнегасник відносять до складу МШП (рахунок 22). Як правило, це ті вогнегасники, які не підлягають перезарядці. Зараз розд. ІІІ ПКУ не передбачає жодних коригувань щодо таких об’єктів, тому всі облікові питання вирішуються за допомогою бухобліку. У ньому ж вартість МШП до складу витрат (за напрямками використання; якщо вогнегасник придбаний для виробничого цеху або вантажівки підприємства-перевізника, то це рахунок 91, якщо для торговельної будівлі — рахунок 93, якщо для офісу/авто директора — рахунок 92) відноситься при їх передачі в експлуатацію з організацією їх подальшого оперативного кількісного обліку.

2. Якщо строк корисного використання більше року, але вартість не перевищує 6000 грн.*, місце вогнегасника — серед МНМА (субрахунок 112).

* Про нову величину критерію розподілу ОЗ/МНМА ви могли прочитати в матеріалах «Поділ» ОЗ/НМА по-новому: як настроїти облік?» (журнал «Бухгалтер 911», 2015, № 34) і «Нова межа для ОЗ: чи обов’язково змінювати облікову політику?» (журнал «Бухгалтер 911», 2015, № 36).

Як наслідок — первісну вартість таких активів можна віднести до складу витрат з використанням методів 50/50 % і 100 % (згідно з  п. 27 П(С)БО 7).

3. Якщо строк корисного використання вогнегасника більше року та його вартість перевищує межу, встановлену для віднесення активів до складу ОЗ, вогнегасник є нічим іншим, як об’єктом ОЗ. Якщо точніше — інвентарем (субрахунок 106). У результаті його вартість потрапить до витрат лише шляхом амортизації.

Знову ж таки витрати на утримання вогнегасників (амортизація та витрати на ТО) обліковуються за напрямками використання тих об’єктів, де розміщені такі засоби пожежогасіння.

Зверніть увагу: високодохідним суб’єктам у такому разі доведеться відображати коригування на амортизаційні різниці. При цьому вони не вплинуть на суму фінрезультату тільки у тому випадку, якщо строк корисної експлуатації вогнегасника становить не менше 4 років.

Саме такий мінімально допустимий строк корисного використання встановлений для групи 6 «Інструменти, прилади, інвентар, меблі» класифікації ОЗ та інших необоротних матеріальних активів, наведеної у  п.п. 138.3.3 ПКУ.

Що стосується ПДВ-обліку, то тут податок, сплачений у зв’язку з придбанням вогнегасника, належить до складу ПК з ПДВ згідно з  пп. 198.1 — 198.3 ПКУ за правилом «першої події».

Що стосується заправки для вогнегасників, то окреме її придбання слід обліковувати за дебетом субрахунку 209. До складу витрат її вартість потрапляє під час передачі в експлуатацію.

Зверніть увагу: наявність вогнегасника(ів) потребує ведення додаткового їх обліку. Для таких цілей призначено Журнал обліку вогнегасників на об’єкті. Його форма наведена в додатку 2 до Правил експлуатації вогнегасників**.

** Затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 р. № 152.

Трудові медогляди

КЗпП (ст. 169) і  Закон про охорону праці*** (ст. 17) передбачають інший важливий обов’язок роботодавця — фінансувати та організовувати проведення медоглядів працівників. Стосується це як попереднього (під час прийняття на роботу), так і періодичних (протягом трудової діяльності) медоглядів.

*** Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.

Однак не всі працівники підлягають обов’язковому медогляду: поширюється обов’язок його проходження тільки на працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному відборі; а також осіб віком до 21 року (щороку — ст. 191 КЗпП).

Крім того, роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медогляд працівників (1) за заявою працівника, якщо той вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; (2) зі своєї ініціативи, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігають місце роботи (посаду) і середній заробіток. При цьому у зв’язку з проведенням медоглядів у роботодавця виникають витрати. Як їх обліковувати?

Згідно з  Інструкцією № 5**** оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медогляду, за основним місцем роботи за час перебування в медустанові на обстеженні, належить до оплати за невідпрацьований час ( п.п. 2.2.12). Та, у свою чергу, є складовою фонду додаткової заробітної плати. Відповідно, така виплата обкладається ПДФО, ЄСВ і ВЗ за загальноприйнятими правилами.

**** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.

Що стосується сум, які сплачуються установі охорони здоров’я за проведення медоглядів працівників, то такі суми включаються до відповідного виду витрат залежно від того, які працівники направляються на проходження цього огляду. А ось від обкладення ПДВ такі суми звільнені (згідно з  п.п. 197.1.5 ПКУ). Крім того, вони не включаються до доходу працівника, що обкладається ПДФО (згідно з  п.п. 165.1.19 ПКУ).

m.shevchuk@buhgalter911.com