Додаткова оплачувана відпустка для учасників бойових дій та інвалідів війни

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII (далі – Закон № 3551), надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, що зафіксовано у ст. 77² Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та у ст. 16² Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР(далі— Закон № 504).

Оскільки спеціальних застережень у цих нормах не зроблено, то право на додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники. Оплата відпусток здійснюється за рахунок коштів установ та організацій. Дана відпустка не належить до категорії щорічних.

Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни, наведено відповідно у ст. 6 і 7 Закону №3551. Для роботодавця головне, щоб свій статус працівник підтвердив відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій.

Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є вищезазначений документ із відповідною заявою працівника.

Повідомляємо, що тривалість додаткової відпустки не залежить від стажу роботи та надається під час підтвердження статусу учасника бойових дій чи інваліда війни.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни надається:

1) понад щорічну основну та додаткові відпустки. Відповідно дні цієї відпустки не враховуються під час порівняння з установленою граничною тривалістю відпустки — 59 (69) к. дн. на рік (ч. 3 ст. 10 Закону № 504);

2) з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП. Тобто вони оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки, а не подовжують її.

3) повної тривалості з розрахунку на календарний рік незалежно від кількості фактично відпрацьованого часу в році;

УВАГА: додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна:

• перенести на інший період або подовжити у разі хвороби працівника;
• перенести на наступний календарний рік;
• поділити на частини;
• замінити грошовою компенсацією.

Крім того, не допускається відкликання працівника з такої відпустки, адже до ст. 12 Закону № 504, яка визначає порядок відкликання працівників з щорічної відпустки, ніяких змін внесено не було.

У разі звільнення працівника, який має право на зазначено відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки!

Людмила Огойко, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів.