Чи залежить від відпрацьованого часу надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей?

Статтею 19 Закону України  «Про відпустки» передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка, тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад будь-які інші щорічні відпустки і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про відпустки».

Крім звичайної щорічної відпустки, це єдиний вид відпусток, що надається щороку, і у разі якщо їх не було використано, вони не втрачаються.

Ця відпустка надається повної тривалості у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після цієї дати.

Право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає через шість місяців безперервної роботи на підприємстві. Якщо така відпустка надається раніше, ніж через шість місяців безперервної роботи, то її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).