Кадровим агентствам заборонять стягувати плату з українців

За різними оцінками експертів у 2019-2021 рр. кількість трудових мігрантів з України становила від 2,5 до більш як 3 млн громадян.[1]

Внаслідок трудової міграції діючі роботодавці та нові інвестори в Україні відчувають нестачу робочих рук різних кваліфікацій навіть із запропонованою конкурентною заробітною платою. Усе це знижує конкурентоспроможність країни та стримує залучення прямих іноземних інвестицій, які, в першу чергу, можуть стимулювати зростання економіки та сприяти соціально-політичної стабільності.

Крім того, існує проблема потрапляння громадян України в тенета шахраїв під час пошуку роботи за кордоном. Ліцензія, яка видається компаніям - посередникам y міжнародному працевлаштуванні, введена для захисту українців, насправді не працює належним чином. Адже незважаючи на 1,8 млн. запрошень на роботу, наданих нашим громадянам y Польщі y 2020 році, тільки 15 340 людей виїхало працювати в цю країну через ліцензовані компанії. Більше того, багато шахрайських структур отримують ліцензії i потім ошукують українців, які хочуть працевлаштуватися за кордоном. Сотні подібних випадків зареєстровано в останні місяці тільки y Києві, про що свідчать заяви громадян, подані до поліції. Процес шахрайства полягає в тому, що з шукачів роботи беруться гроші за майбутнє працевлаштування, а потім компанія - посередник просто зникає, залишивши сотні ошуканих людей, що часто несуть туди останні гроші.

Наведені приклади є свідченням того, що для подолання шахрайства потрібна не тільки легальність роботи компаній-посередників, а й заборона їм брати гроші з людей, що шукають роботу. Подібні компанії мають одержувати прибуток від іноземних роботодавців, для яких вони рекрутують персонал. Подібна система працює у багатьох розвинутих країнах світу, і саме безкоштовність працевлаштування зупинить хвилю шахрайства, що зростає разом із кількістю трудових мігрантів, що їдуть за кордон.

Крім того, Конвенція Міжнародної організації праці про приватні агентства зайнятості № 181 у статті 7 містить пряму заборону приватним агентствам зайнятості стягувати за свої послуги з працівників гонорари чи комісійні винагороди прямо чи опосередковано, повністю або частково. Хоча й Україна не ратифікувала вказану Конвенцію, даний міжнародний документ є стандартом цивілізованого ринку зайнятості, який діє щонайменше у 36 державах, що ратифікували документ.[2]

В той же час, необхідно зазначити, що вільний рух людей з метою працевлаштування є загальносвітовою тенденцією. Цей етап вже фактично пройдений країнами центральної та східної Європи, у яких така лібералізація вже відбулася у межах розширення Євросоюзу та зникнення кордонів для переміщення.

Україна, як і жодна інша країна, не може необмежений час стримувати процес трудової міграції шляхом заборон та примусу. Безумовно, завданням держави є створення сприятливого клімату для працевлаштування людей всередині, але також має забезпечити захист своїх громадян, які з тих чи інших причин мають бажання працювати за її межами.

У зв'язку з цим у Раді зареєстровано проєкт Закону "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" щодо забезпечення прозорості діяльності суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та ліквідацію неринкових механізмів регулювання ринку праці" (реєстр. № 6045), яким пропонується запровадити чітку заборону стягнення плати (гонорари, комісійні та інші винагороди) суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, з громадян, яким надано зазначені послуги. Така плата повинна стягуватись із роботодавця.