Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Це передбачено ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Незважаючи на це, пані Марії з Київщини, яка з травня 1988 року постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має відповідне посвідчення, неправомірно відмовили у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Мотивували тим, що у документах жінки, на думку ПФУ, міститься підтвердження проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю лише 3 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Не погоджуючись з таким рішенням, пані Марія бажала його оскаржити. Вона з 1982 року і донині була зареєстрована і проживала в м. Біла Церква, місця проживання не змінювала, має посвідчення особи потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, тобто, має статус особи потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи. За час своєї трудової діяльності пані Марія працювала на різних підприємствах, в тому числі за межами міста Біла Церква, але це ж не позбавляє її статусу і права дострокового виходу на пенсію.

Тож, жінка звернулася до Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Юристка, яку призначили для захисту інтересів пані Марії, підготувала адміністративний позов до суду про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області та зобов’язання призначити її клієнтці пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку. Зрештою, суд задовольнив позов, адже:

Відповідно до вимог статті 11 до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, – категорія 4.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 25.08.1992 р. № 501 (який був чинний на момент видачі посвідчення пані Марії), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В. Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Законом, є відповідне посвідчення.

Таким чином, саме посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 р., надає право користування пільгами, встановленими законодавством, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Крім того, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на знижку пенсійного віку від 5 до 10 років в залежності від періоду роботи на території зони відчуження, а саме:

на 10 років – у разі, якщо вони працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. незалежно від кількості робочих днів, з липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. – не менше 5 календарних днів;

на 8 років – у разі, якщо вони працювали у 1987 р. у зоні відчуження не менше 14 календарних днів;

на 5 років – у разі, якщо вони працювали з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 р. – від 10 до 14 календарних днів, у 1988 р. – не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 р.