Законопроектом про ОВД бізнес можуть назавжди позбавляти права реалізовувати інвестпроєкти

22 червня Екокомітет ВРУ погодив нову редакцію законопроєкту № 8410 про внесення змін до процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), ухваленого раніше у першому читанні, та рекомендував її до голосування у парламенті в цілому.

Європейська Бізнес Асоціація активно долучалась до роботи над законопроєктом № 8410 ще від моменту його громадського обговорення на рівні Міндовкілля та підтримувала пропоновані зміни, зокрема у частині прагнення розробників скорочення строків здійснення процедури ОВД, переходу на електронний документообіг, а також можливості продовження здійснення процедури ОВД на територіях, де відбуваються бойові дії або прилеглих до них, тощо.

Разом з тим, за час підготовки документу до другого читання основні зауваження бізнесу щодо дискреційних повноважень уповноваженого органу, посилення зарегульованості процедури та втручання в діяльність бізнесу не були враховані. Більше того, перестороги бізнесу посилились через появу окремих нових положень, які вносять додаткову невизначеність у процедуру ОВД.

По-перше, законопроєкт вводить можливість відмовити підприємству у видачі висновку з ОВД, тобто надає право уповноваженому органу утриматись від прийняття рішення про допустимість/недопустимість здійснення господарської діяльності. Чинним Законом №2059-VIII про ОВД, у відповідності до Директиви 2011/92/ЄС уповноважений орган зобов’язаний прийняти рішення і визначити, чи може бути реалізований той чи інший проєкт, чи ні і при цьому надати відповідні аргументи. Третього варіанту – відмови у видачі документу – взагалі не передбачено ні Директивою, ні чинним Законом про ОВД. До того ж, відмова у видачі висновку з ОВД з боку уповноваженого органу вважається порушенням законодавства про ОВД та тягне за собою накладання штрафів на посадових осіб, а при повторному порушенні – з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік. Хоча якщо подивитись на дані Єдиного реєстру з ОВД та судову практику, рішення про відмови у видачі висновку з ОВД постійно приймаються ще як мінімум з 2019 року, а потім успішно оскаржуються підприємствами у суді. Але ж час та ресурси, витрачені підприємствами спочатку на проходження усіх етапів процедури ОВД, а потім на захист своїх прав у суді не компенсуються, і це лише зменшує довіру до уповноважених органів.

По-друге, слід звернути увагу на самі підстави для відмови у видачі висновку з ОВД. Мова про (1) невідповідність поданих документів вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища та/або вимогам законодавства у інших сферах, якщо такі вимоги стосуються впливу на довкілля (не зовсім зрозуміло, до чого тут безпосередньо процедура ОВД); (2) порушення вимог оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД та/або розміщення та забезпечення доступу до звіту з ОВД та іншої документації, необхідної для ОВД; а також (3) визнання громадських слухань такими, що не відбулися, у зв’язку з неявкою суб’єкта господарювання, а також порушення ним Порядку проведення громадських слухань (хоча непоодинокими є випадки, коли представники уповноваженого органу не з’являються на громадські слухання). Усі згадані приклади порушення процедури здійснення ОВД можливо встановити заздалегідь до моменту, коли уповноважений орган має прийняти рішення у справі ОВД. Окрім цього, вони фактично дублюють загальні підстави для невидачі документу дозвільного характеру, яким є висновок з ОВД, а саме подання підприємством неповного пакета документів та виявлення в поданих документах недостовірних відомостей.

Відтак, з огляду на масовий характер зловживання своїми повноваженнями уповноважених органів, відсутність відповідальності за це, і найголовніше, нечіткість формулювання підстав для відмови у видачі висновку з ОВД, бізнес бачить значні корупційні ризики у цьому нововведенні та наполягає на необхідності його виключення. Як альтернативу, доцільно залишити виключно посилання на підстави для невидачі висновку з ОВД як дозвільного документу відповідно до законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

По-третє, видавати рішення про недопустимість провадження діяльності (негативний висновок ОВД) тепер зможуть і у зв’язку з встановленими законами заборони чи обмеження.  Наприклад, компанія-надрокористувач придбала на аукціоні спеціальний дозвіл на користування надрами на певну ділянку, на частині якої є об’єкт ПЗФ. Далі, на вимогу законодавства, компанія проведе процедуру ОВД на розвідку та буріння, і через кілька років у випадку успішної діяльності вирішить будувати нові об’єкти для діяльності в рамках цієї ділянки, на що також необхідно робити окрему процедуру ОВД. От тут і можуть початись труднощі. За новою нормою законопроєкту №8410, уповноважений орган може видати рішення про недопустимість провадження діяльності, тобто – назавжди заборонити компанії реалізовувати інвестиційний проєкт на ділянці, на яку вона попередньо законно отримала дозвіл та вклала чималі кошти. Насправді така ділянка не мала б взагалі виставлятись на аукціон, хоча Міндовкілля до сих пір погоджує для подальшого продажу Держгеонадрами через електронні торги ділянки, які перетинаються із об’єктами природно-заповідного (ПЗФ) або лісового фонду. Таким чином, підтверджуючи можливість провадження на них господарської діяльності. А зважаючи на тенденцію розширення територій та об’єктів, які підлягають режиму особливої охорони, то навіть у тих надрокористувачів, на ділянках яких зараз немає об’єктів ПЗФ, вони можуть раптово з’явитись і компанія про це дізнається вже постфактум, так як процес погодження процедури розширення/створення ПЗФ не вимагає погодження із бізнесом (якщо він не є землевласником). Відтак, це потенційно корупційне положення має бути виключене із законопроєкту або ж, як альтернатива, змінене на можливість уповноваженого органу видавати рішення про допустимість провадження діяльності (позитивний висновок ОВД) з певними екологічними умовами).

По-четверте, на час воєнного стану громадські слухання з ОВД пропонують проводити у режимі відеоконференції. За чинним законодавством про ОВД, громадські слухання має проводити або підрядна організація, або уповноважений орган, у тому числі і віддалені територіальні громади. Нестабільність Інтернет-покриття або його повна відсутність, брак технічного обладнання, а за умови повітряної сирени та потреби переходу в бомбосховища, громадські слухання можуть так і не розпочатись. Нагадаємо, що з середини 2020 року на час дії карантину, громадські слухання, як частина процесу громадського обговорення, були тимчасово припинені, і це жодним чином не заважало відбуватись процедурам ОВД та надавати громадськості свої зауваження. Тому слушно було б продовжити громадське обговорення звіту з ОВД без громадських слухань до кінця дії воєнного стану.