Як прив’язати ціну у договорі до інвалюти?

Раніше іноді виникали сумніви щодо того, чи можна прив’язувати ціну господарського договору до інвалютного еквівалента. Зокрема, через те, що ГКУ не передбачав такої можливості, на відміну від ЦКУ. Але наразі це питання остаточно знімається з порядку денного, оскільки ГКУ було скасовано з 28.08.2025. Зауважимо, однак, що це не означає, що госпдоговори з прив’язкою ціни до курсу інвалюти до 28.08.2025 були протиправними*. Зовсім ні. Просто з 28 серпня стало більше впевненості у цьому питанні.

* Детальніше про аргументи щодо правомірності прив’язки до курсу інвалют за часів існування ГКУ читайте у статті «Прив’язка ціни у договорі до інвалюти: чи законно?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 72.

Який курс можна використовувати та на яку дату?

Який курс? Загальне правило: якщо визначено грошовий еквівалент в інвалюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (ч. 2 ст. 533 ЦКУ). Інший порядок може закріплюватися у договорі або законі чи іншому нормативно-правовому акті.

З цього випливає, що

прив’язуватися тільки до офіційного курсу НБУ не обов’язково. Той же договір може містити різноманітні формулювання

Наприклад, ми можемо орієнтуватися на курс у конкретному банку, показники на тих чи інших ресурсах (не обов’язково таких офіційних, як сайт НБУ) або ж на результати торгів на Міжбанківському ринку України (МВРУ). Найголовніше — чітко прописати те чи інше джерело.

У договорі ці пункти можуть мати такий вигляд:

1) «6.1. Сторони погодили, що під курсом банку у п. __ Договору розуміється курс продажу / купівлі ПАТ «назва банку» долара США до гривні для здійснення розрахунків за безготівковими операціями купівлі-продажу іноземної валюти.

6.2. Курс банку, передбачений у п. 6.1 Договору, підтверджується довідкою банку.

6.3. Довідка, передбачена у п. 6.2 Договору, може бути в електронному вигляді, засвідчена електронним підписом та печаткою (за наявності) уповноважених осіб банку у порядку, передбаченому чинним законодавством для електронних документів, або у паперовому вигляді з підписом та печаткою (за наявності) уповноважених осіб банку»;

2) «6.1. Ціна товару розрахована за курсом продажу відповідної іноземної валюти, передбаченої в специфікації (додатку) до договору, на Міжбанківському Ринку України (МВРУ) до української гривні на дату підписання відповідної специфікації (додатка) до договору».

Зверніть увагу: якщо ви прямо у договорі зазначите той чи інший курс інвалюти (наприклад, «1 євро = 50 грн»), то саме він і буде застосовуватися під час визначення ціни. Навіть якщо надалі курс змінюватиметься (див. постанову ВС від 16.11.2022 у справі № 301/2052/18).

На яку дату? Загальне правило, як ми зазначили вище: брати курс на дату платежу. Це цілком логічно та зручно. Проте не заборонено робити прив’язку до курсу на дату відвантаження. Також існують варіанти застосування курсу на дату готовності товару до відправки або на дату закупівлі комплектуючих іноземного походження, як і на день укладення договору. Загалом, варіантів безліч.

Зауважимо, що ми можемо у договорі передбачити будь-яку зручну для нас дату, на яку береться курс. Пам’ятаючи, звісно, про ціль використання механізму прив’язки — компенсація втрат від здешевлення гривні. Наприклад, якщо йдеться про постачання товару, то зважати слід на те, яким чином здійснюється оплата за товар (передоплата / постоплата), чи є аванс, коли відбувається його відвантаження. Також варто не забувати про особливості податкового обліку (детально читайте у статті «Облік купівлі-продажу товару, якщо ціна прив’язана до валюти» // «Податки & бухоблік», 2026, № 22).

Як сформулювати прив’язку до інвалюти у договорі?

На практиці зустрічаються різноманітні варіанти закріплення прив’язки ціни у договорі до інвалюти. Одразу зауважимо, що не усі, на нашу думку, ідеальні.

Пропонуємо вашій увазі такі варіанти:

1) зазначення еквівалента інвалюти без деталізації;

2) формули з введенням спеціального коефіцієнта, який визначається на рівні курсу обраної інвалюти.

Поговоримо детальніше про кожен із способів.

Еквівалент у інвалюті без деталей. Суть у тому, що в договорі сторони обмежуються невдалим та обмеженим формулюванням:

«ціна товару, визначеного у п.___ цього Договору, становить ____ грн за одиницю (у еквіваленті 100 євро)».

Подібний пункт слід трактувати так: покупець або замовник зобов’язаний буде сплатити суму у гривні, еквівалентну 100 євро за одиницю, з урахуванням курсу НБУ на день платежу. Визначення курсу у цьому випадку відбуваються у силу закону — ч. 2 ст. 533 ЦКУ.

Мінус цього способу у тому, що достатньо часто таке формулювання викликає безліч суперечок між сторонами у подальшому. Наприклад, щодо того, на яку дату слід брати курс НБУ або потрібно сплачувати все-таки суму, вказану у гривнях, та ін.

Тому цей спосіб ми також не рекомендуємо. Краще все ж більш детально передбачати усі правила.

Наприклад,

«вартість товару становить ___грн, що на момент укладання договору еквівалентно 100 євро (за курсом євро на момент укладання договору — 50 грн/€).

Покупець зобов’язується сплатити вартість товару у гривнях, що дорівнює еквіваленту 100 євро за офіційним курсом НБУ на день сплати».

Формули. Варіантів формули визначення ціни багато. На нашу думку, це найбільш зручна форма прив’язки ціни до курсу інвалюти. Наведемо кілька прикладів:

1. Формула розрахунку ціни з урахуванням курсу інвалюти. Її можна встановлювати як у основному договорі, так і у специфікації та інших додатках до договору.

Формула може бути такою:

«У випадку зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США сума у специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню / зменшенню курсу валюти на дату оплати за такою формулою:

Ц2 = Ц1 х К2 : К1,

де Ц2 — сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 — сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 — курс долара США до гривні, установлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 — курс долара США до гривні, установлений НБУ на дату підписання договору (1 дол. США = _____ грн).

Зміна ціни відбувається автоматично та пропорційно зміні курсу у бік збільшення суми у гривні та не вимагає підписання додаткових угод сторонами або будь-якого іншого погодження між сторонами».

Перерахування ціни відповідно до курсу може відбуватися на дату, що передує даті оплати товару / роботи / послуги.

Також після перегляду ціни на дату перерахування платежу можна додатково погоджувати ціну в актах.

Будьте обачні!

Якщо у договорі не зазначено, що перегляд ціни відбувається тільки у разі здорожчання інвалюти, то перераховувати її доведеться як у разі здорожчання інвалюти, так і в разі її здешевлення

2. Перерахунок ціни у разі стрибка курсу на певний відсоток. Іноді це формулювання схоже на ті, що ми згадували в частині про формули. Тобто формула застосовується, якщо курс зростає, приміром, на 1 %.

Наприклад, це може бути так:

«У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долара більше ніж на 3 % (три проценти) ціна і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню / зменшенню курсу валюти на дату оплати за такою формулою…».

А далі ви зазначаєте ту чи іншу формулу. Наприклад, ту, про яку ми згадали вище.

Договір без прив’язки: чи можна використати коливання курсу інвалюти?

Імпортні складові. Іноді продавець / виконавець може посилатися на зміну ціни у договорі через наявність імпортних складових. Але наразі цей аргумент, скоріше за все, не спрацює. До 2019 року було навіть нормативне обґрунтування імпортних складових — постанова КМУ від 18.12.98 № 1998. Проте цей документ втратив чинність*.

* Детально про це читайте у «Податки & бухоблік», 2018, № 18.

Однак зауважимо: перегляд ціни через зміну вартості імпортних складових можна прямо передбачити у договорі. Але це варто робити максимально детально та прозоро, щоб уникнути суперечок у майбутньому. Радимо об’єднувати цей механізм з формулами. Це має бути найбільш успішний варіант.

Згадка у специфікації та видатковій накладній. «Зашити» прив’язку до курсу інвалюти можна у специфікації та/або видатковій накладній. Зокрема тоді, коли у договорі передбачено, що вартість, наприклад, товару визначається у специфікації та видатковій накладній.

Єдине, що треба пам’ятати: якщо ви не вкажете у цих документах еквівалент вартості товару у іноземній валюті, то і переглянути ціну через зміну курсу не зможете (див. постанову ВС від 29.06.2022 у справі № 904/7701/21).

Інфляційні та 3 % річних

Загальне правило. Нагадаємо, що за загальним правилом (ч. 2 ст. 625 ЦКУ) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити одночасно:

— суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення;

— 3 % річних від простроченої суми. Інший розмір процентів може встановлюватися у договорі або законі.

Ціль цієї норми — компенсувати кредитору зміну цінності грошових коштів у разі їх сплати із запізненням. Також якщо ми кажемо про проценти річних, то це плата за користування боржником коштами кредитора.

Зауважимо також, що на час війни існують пільгові норми для кредитних договорів та договорів позики. Зокрема, кредиторам за цими зобов’язаннями на період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування не можна вимагати від боржника сплати інфляційних та 3 % річних (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ)*.

* Детальніше про це читайте у статті «Інфляційні та 3 % річних: чи можна стягувати за прив’язки ціни до інвалюти?» // «Податки & бухоблік», 2022, № 72.

Інфляційні + 3 % річних та інвалютна прив’язка. 1. Інфляційні. Зазвичай суди виступають проти стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції у випадку, коли у договорі зазначено про прив’язку ціни товару / роботи / послуги до інвалюти.

Логіка така. Прив’язка до коливання курсу інвалюти виконує функцію інфляційних, тобто компенсує втрати кредитора від знецінення гривні. Індексуються відповідно до законодавства саме суми у гривнях (див. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII). Тож і застосовується до боргів, виражених саме у гривні, а не з прив’язкою до інвалюти.

Приклади з судової практики: постанови ВС від 20.08.2025 у справі № 904/1211/24, ВС від 06.11.2024 у справі № 760/3970/20, ВП ВС від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.

Але в певних випадках Верховний Суд все ж допускає застосування інфляційних навіть тоді, коли у договорі є прив’язка ціни до інвалюти.

Наприклад, якщо продавець / виконавець у суді виграв справу та має стягнути суму боргу (з урахуванням курсу до інвалюти), проте боржник не виконав вчасно рішення суду, то борг можна стягувати вже з врахуванням інфляційних (див. постанову ВС від 04.03.2026 у справі № 334/8443/24). З моменту набрання чинності рішенням суду про стягнення боргу, вважають судді, він вважається таким, що визначений виключно у гривні, тобто без усіляких прив’язок.

Також ураховують індекс інфляції у ситуації, коли між перерахунком ціни з урахуванням валютного курсу та фактичною виплатою існує розрив у часі (день, місяць, рік). Індекс інфляції застосовується за період цього часового розриву. Принаймні таку логіку допускає Верховний Суд у постанові ВС від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.

2. 3 % річних. Проценти річних Верховний Суд зазвичай дозволяє стягувати. Навіть за наявності інвалютного застереження. У цьому випадку логіка така: метою процентів річних є відшкодування кредитору факту користування чужими грошовими коштами, яке пов’язане з прострочкою у виконанні зобов’язання. А отже,

неважливо, чи то «звичайна» гривня, чи то та, яка прив’язана до інвалюти, за користування чужими коштами потрібно платити

Це підтверджується постановами ВС від 06.11.2024 у справі № 760/3970/20, від 30.08.2022 у справі № 361/8807/18.

Висновки

• У внутрішньоукраїнському господарському договорі дозволено встановлювати ціну з прив’язкою до іноземної валюти, але покупець / виконавець все одно має оплачувати товар / роботу / послугу у гривні.
• Якщо договором не визначено інший порядок, гривневу суму з валютним еквівалентом визначають за офіційним курсом НБУ на дату платежу; сторони можуть встановити інше джерело курсу, але його потрібно чітко прописати у договорі.
• Найбільш надійний спосіб валютної прив’язки, на нашу думку, — використання формули перерахунку ціни у договорі або специфікації; просте зазначення валютного еквівалента без деталізації створює ризик спорів.
• Якщо договір не містить валютної прив’язки, змінити ціну через коливання курсу можна лише за згодою сторін (додатковою угодою). Але варто пам’ятати: після виконання договору перегляд ціни не допускається.
• За наявності валютної прив’язки суди зазвичай не дозволяють стягувати борг з врахуванням індексу інфляції, оскільки їх компенсує валютне застереження, але 3 % річних за прострочення платежу стягувати дозволяється.

Інші матеріали із "Податки & бухоблік", 2026, № 22:

• Як прив’язати ціну у договорі до інвалюти?
• Облік купівлі-продажу товару, якщо ціна прив’язана до валюти
• Ціна прив’язана до курсу валюти: як скласти податкову накладну та розрахунок коригування
• Купівля-продаж необоротних активів з прив’язкою ціни до валюти
• Позика з прив’язкою до інвалюти
• Розрахунки гривневою КПК у закордонному відрядженні за покупки в інвалюті
• Зарплата у прив’язці до іноземної валюти: чи є заборона?
• Зарплата у прив’язці до інвалюти: штатний розпис та курс перерахунку
• Зарплата у валюті: коригуємо суму премією

Передплатити "Податки & бухоблік"