Звільнення за угодою сторін: чи потрібно працівнику «відпрацьовувати» два тижні
Чи повинен працівник відпрацювати два тижні, якщо звільняється за угодою сторін? Ні. При звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП двотижневого строку попередження немає. Датою припинення трудових відносин буде день, про який домовилися працівник і роботодавець.
Головне — згода обох сторін
Підставою для припинення трудового договору в цьому випадку є угода сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
Ключова умова такого звільнення — взаємна згода працівника та роботодавця. Причому сторони мають погодити:
- саме припинення трудових відносин за угодою сторін;
- конкретну дату звільнення.
Законодавство не встановлює мінімального строку між досягненням домовленості та датою звільнення.
Тому працівника можна звільнити у день подання заяви, наступного дня, через тиждень, два тижні або в будь-яку іншу погоджену дату.
Звідки взялися «два тижні»
Двотижневий строк стосується іншої підстави припинення трудових відносин — звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.
За загальним правилом працівник, який бажає розірвати укладений на невизначений строк трудовий договір за власною ініціативою, має письмово попередити роботодавця за два тижні.
При цьому коректніше говорити не про обов’язкове «відпрацювання», а саме про двотижневий строк попередження роботодавця.
При звільненні за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП такого строку немає.
Чи можна звільнитися за угодою сторін у день подання заяви
Так, якщо роботодавець погоджується.
Наприклад, працівник зазначає в заяві:
«Прошу звільнити мене 15 вересня 2026 року за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».
Якщо роботодавець погодився і з підставою звільнення, і з датою 15 вересня, трудові відносини можна припинити саме цього дня. Не має значення, чи минуло два тижні з моменту подання заяви.
А якщо роботодавець не погоджується
Самого бажання працівника звільнитися за угодою сторін недостатньо.
Якщо роботодавець не погоджується на запропоновану працівником дату або взагалі на припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, угоди сторін немає, а отже, немає й підстави для такого звільнення.
У такій ситуації працівник може скористатися, зокрема, правом на звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП. Тоді за загальним правилом уже застосовуватиметься двотижневий строк попередження, якщо працівник не має передбачених законодавством підстав вимагати звільнення у визначений ним строк.
Чи може працівник передумати після домовленості
Є ще одна принципова відмінність від звільнення за власним бажанням.
Якщо працівник і роботодавець уже досягли домовленості про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП та погодили дату звільнення, працівник не може просто одноосібно відмовитися від цієї домовленості.
Анулювати угоду про звільнення також потрібно за взаємною згодою сторін. Такий підхід послідовно простежується і в практиці Верховного Суду.
Отже, при звільненні за угодою сторін «відпрацьовувати» два тижні не потрібно. Працівник припиняє роботу в ту дату, яку погодив із роботодавцем. Двотижневий строк попередження за загальним правилом стосується звільнення за власним бажанням, а не звільнення за угодою сторін.
