Суд развенчал «новые» полномочия налоговиков в перераспределении долговых платежей

   Ухвала ВАСУ від 12.03.2014 № К/9991/32122/12
   
   Погодившись із судами попередніх інстанцій, ВАСУ визнав, що податковий орган неправомірно ототожнив порядок застосування процедур погашення податкового боргу платників податків, передбачений Главою 9 Податкового кодексу України (ПК), із порядком виконання судових рішень. Унаслідок чого податковий орган неправомірно здійснив перерозподіл платежів, які сплачуються платником податків відповідно до рішення суду про розстрочення податкового боргу, в рахунок погашення податкового боргу, що виник у попередньому періоді.
   
   Ідеться про ситуацію, коли податковий орган зарахував заборгованість, стягнену з підприємства за рішенням суду, в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, та застосував до підприємства штрафні санкції за порушення термінів сплати зобов’язань, що фактично були сплачені платіжним дорученням.
   
   Відповідно до пункту 87.9 ПК, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
   
   Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату зарплати та ЄСВ.
   
   Отже, з моменту вступу в дію ПК законом було закріплено право податкового органу щодо зарахування коштів, які сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.
   
   Проте законодавцем не було визначено повноваження податкового органу щодо перерозподілу платежів в умовах сплати платежів платником податків відповідно до рішення суду про розстрочення чи відстрочення його виконання.
   
   Крім того, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом не було враховано принцип обов’язковості виконання судових рішень на всій території України, що закріплений у статті 124 Конституції України та кореспондує із приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.