27.02.12
Друкувати
Ответы на вопросы, поставленные во время проведения телефонной линии по вопросам налогообложения прибыли предприятий
Державна податкова служба України у редакції журналу „Вісник податкової служби України” провела „гарячу” телефонну лінію з питань оподаткування прибутку підприємств за участю заступника начальника Управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України Олексія ЗАДОРОЖНОГО.
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.
1. Підприємство легкої промисловості виробляє продукцію на давальницькій сировині. Договір на виробництво продукції на давальницькій сировині укладено 01.03.2010 р. строком на два роки. Чи може підприємство застосовувати пільгу з оподаткування отриманого прибутку до кінця дії договору, тобто до 01.03.2012 р.?
Право на застосування пільги з оподаткування прибутку для підприємств легкої промисловості встановлено пп. «б» п. 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (за текстом — Податковий кодекс). Цим підпунктом, зокрема, встановлено, що тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 р. звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.
Водночас абзацом другим вищезазначеного підпункту встановлено, що в перехідний період до 01.01.2012 р. для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями Податкового кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом установленого періоду, дозволялося застосовувати такі пільги.
Отже, незалежно від терміну дії раніше укладеного договору застосовувати пільги з оподаткування прибутку, отриманого підприємствами легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють продукцію на давальницький сировині, можна було до 01.01.2012 р.
2. Покупець повернув раніше куплені товари продавцю. Чи повинен продавець — платник податку на прибуток крім коригування суми доходів зменшити витрати на суму собівартості таких товарів?
У разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадку повернення проданих товарів продавцю чи зміна права власності на такі товари (результати робіт, послуг), платник податку — продавець та платник податку — покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу).
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, дохід від надання послуг та виконання робіт — за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу).
Таким чином, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), безпосередньо пов’язуються з доходами від реалізації таких товарів (робіт, послуг) у момент переходу покупцеві права власності.
Отже, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг відбувається повернення таких товарів (результатів робіт, послуг) продавцю, то такий платник крім здійснення перерахунку (зменшення) доходів у звітному періоді, в якому сталося таке повернення, повинен одночасно зменшити витрати цього звітного періоду на суму собівартості таких товарів (робіт, послуг).
3. Чи є обов’язковим подання платником податку на прибуток до податкових органів фінансової звітності підприємства? З яких форм вона має складатися?
Так, платники податку на прибуток в обов’язковому порядку подають до органів ДПС разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу).
Пунктом 11.1 ст. 11 розділу IV Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник і бухгалтер підприємства.
Відповідно до п. 11.2 зазначеної статті фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність, яка складається з балансу та звіту про фінансові результати.
До органів ДПС фінансова звітність подається у такому порядку:
за календарний квартал, півріччя, три квартали платники податку подають разом з відповідною декларацією на прибуток фінансову звітність, яка складається з балансу та звіту про фінансові результати;
за підсумками року разом з декларацією на прибуток подається річна фінансова звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до цих звітів.
Малі підприємства — платники податку на прибуток та юридичні особи, які згідно з п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу застосовують ставку з податку на прибуток 0%, подають разом з річною податковою декларацією фінансову звітність за звітний (податковий) рік.
4. Підприємство користується податковими пільгами, у тому числі з податку на прибуток підприємств. Яку звітність та в які строки її слід подавати до органів ДПС?
Правила обліку сум податків і зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, встановлено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» (за текстом — Порядок № 1233).
Відповідно до п. 2 Порядку суб’єкт господарювання, який не сплачує податки і збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (за текстом — звіт) за відповідною формою. У звіті зазначаються код податку, збору та найменування податку, збору відповідно до бюджетної класифікації.
У відповідних графах звіту згідно з довідником пільг зазначаються код пільги та найменування податкової пільги за кожним видом податкових пільг, які застосовує суб’єкт господарювання.
Звіт подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
У разі якщо суб’єкт господарювання пільгами не користується, зазначений звіт не подається.
5. Підприємство — платник податку на прибуток придбаває товари у фізичної особи — платника єдиного податку. Як відобразити витрати на придбання товарів у податковій звітності з податку на прибуток?
Починаючи з 01.01.2012 р. платники податку на прибуток можуть включати до складу витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичної особи — підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування.
При цьому відповідно до абзацу другого п. 152.3 ст. 152 Податкового кодексу платники податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією подають до органу ДПС перелік доходів та витрат платника податку в розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Для подання такого переліку до форми відповідної декларації з податку на прибуток передбачено додаток ОК, який складається з двох розділів:
у розділі I додатка ОК відображається перелік доходів, отриманих від операцій у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, у такому порядку: якщо контрагентом є фізична особа — підприємець, то зазначаються його прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки (у разі відсутності реєстраційного номера зазначаються серія та номер паспорта), якщо контрагентом є платник єдиного податку — юридична особа, то зазначаються найменування такого платника, код за ЄДРПОУ; крім зазначеної інформації у цьому додатку відображається загальна сума доходів без ПДВ;
у розділі II додатка ОК аналогічно відображається перелік витрат, здійснених платником податку на прибуток від операцій з платниками єдиного податку.
Зазначимо, що вперше додаток ОК подаватиметься платниками податку на прибуток з відповідною декларацією з податку на прибуток за підсумками діяльності за I квартал 2012 р.
6. Орендар за власні кошти виконав роботи з добудови орендованих приміщень. Чи виникають податкові зобов’язання у орендодавця (балансоутримувача) після закінчення процедури взяття на баланс цих об’єктів за умови, що орендар не вимагає відшкодувань понесених витрат, а передає ці площі на баланс балансоутримувача безоплатно?
Згідно з п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти та/або поліпшення об’єкта оперативної оренди (лізингу), частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує 10%, амортизується орендарем як окремий об’єкт (п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу).
У разі повернення орендарем об’єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору орендар збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів (пункти 146.16, 146.20 ст. 146 Податкового кодексу).
При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об’єкта.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.
При цьому згідно з пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу товари — це матеріальні (основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді, що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами) та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Таким чином, при безоплатній передачі орендарем балансоутримувачу (орендодавцю) відремонтованих (добудованих) приміщень у балансоутримувача після закінчення процедури взяття на баланс цих об’єктів виникає дохід на суму вартості поліпшення (добудови) основних засобів, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.
При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, а орендар збільшує витрати на суму вартості поліпшення такого основного засобу як окремого об’єкта амортизації за вирахуванням сум накопиченої амортизації.
7. Чи можуть для цілей оподаткування вважатися нематеріальними активами отримані ліцензії на провадження господарської діяльності зі строком дії понад один рік?
Відповідно до п. 3 ст. 14 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (за текстом — Господарський кодекс) ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основними засобами вважаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Нематеріальними активами є:
право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності);
право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Таким чином, ліцензії, що засвідчують право суб’єкта господарювання — ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку, видані державними органами для провадження господарської діяльності вартістю більше ніж 2500 грн. зі строком дії понад рік, належать до групи 6 нематеріальних активів (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) відповідно до пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу за умови виконання суб’єктом господарювання ліцензійних умов.
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання, поставлені під час проведення телефонної лінії.
1. Підприємство легкої промисловості виробляє продукцію на давальницькій сировині. Договір на виробництво продукції на давальницькій сировині укладено 01.03.2010 р. строком на два роки. Чи може підприємство застосовувати пільгу з оподаткування отриманого прибутку до кінця дії договору, тобто до 01.03.2012 р.?
Право на застосування пільги з оподаткування прибутку для підприємств легкої промисловості встановлено пп. «б» п. 17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (за текстом — Податковий кодекс). Цим підпунктом, зокрема, встановлено, що тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 р. звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005), крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.
Водночас абзацом другим вищезазначеного підпункту встановлено, що в перехідний період до 01.01.2012 р. для підприємств легкої промисловості, які на час набрання чинності положеннями Податкового кодексу мають укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом установленого періоду, дозволялося застосовувати такі пільги.
Отже, незалежно від терміну дії раніше укладеного договору застосовувати пільги з оподаткування прибутку, отриманого підприємствами легкої промисловості (групи 17 — 19 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють продукцію на давальницький сировині, можна було до 01.01.2012 р.
2. Покупець повернув раніше куплені товари продавцю. Чи повинен продавець — платник податку на прибуток крім коригування суми доходів зменшити витрати на суму собівартості таких товарів?
У разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадку повернення проданих товарів продавцю чи зміна права власності на такі товари (результати робіт, послуг), платник податку — продавець та платник податку — покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації (п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу).
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, дохід від надання послуг та виконання робіт — за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу).
Таким чином, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), безпосередньо пов’язуються з доходами від реалізації таких товарів (робіт, послуг) у момент переходу покупцеві права власності.
Отже, якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг відбувається повернення таких товарів (результатів робіт, послуг) продавцю, то такий платник крім здійснення перерахунку (зменшення) доходів у звітному періоді, в якому сталося таке повернення, повинен одночасно зменшити витрати цього звітного періоду на суму собівартості таких товарів (робіт, послуг).
3. Чи є обов’язковим подання платником податку на прибуток до податкових органів фінансової звітності підприємства? З яких форм вона має складатися?
Так, платники податку на прибуток в обов’язковому порядку подають до органів ДПС разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу).
Пунктом 11.1 ст. 11 розділу IV Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник і бухгалтер підприємства.
Відповідно до п. 11.2 зазначеної статті фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність, яка складається з балансу та звіту про фінансові результати.
До органів ДПС фінансова звітність подається у такому порядку:
за календарний квартал, півріччя, три квартали платники податку подають разом з відповідною декларацією на прибуток фінансову звітність, яка складається з балансу та звіту про фінансові результати;
за підсумками року разом з декларацією на прибуток подається річна фінансова звітність, яка включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал та примітки до цих звітів.
Малі підприємства — платники податку на прибуток та юридичні особи, які згідно з п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу застосовують ставку з податку на прибуток 0%, подають разом з річною податковою декларацією фінансову звітність за звітний (податковий) рік.
4. Підприємство користується податковими пільгами, у тому числі з податку на прибуток підприємств. Яку звітність та в які строки її слід подавати до органів ДПС?
Правила обліку сум податків і зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, встановлено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1233 «Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» (за текстом — Порядок № 1233).
Відповідно до п. 2 Порядку суб’єкт господарювання, який не сплачує податки і збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (за текстом — звіт) за відповідною формою. У звіті зазначаються код податку, збору та найменування податку, збору відповідно до бюджетної класифікації.
У відповідних графах звіту згідно з довідником пільг зазначаються код пільги та найменування податкової пільги за кожним видом податкових пільг, які застосовує суб’єкт господарювання.
Звіт подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
У разі якщо суб’єкт господарювання пільгами не користується, зазначений звіт не подається.
5. Підприємство — платник податку на прибуток придбаває товари у фізичної особи — платника єдиного податку. Як відобразити витрати на придбання товарів у податковій звітності з податку на прибуток?
Починаючи з 01.01.2012 р. платники податку на прибуток можуть включати до складу витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичної особи — підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування.
При цьому відповідно до абзацу другого п. 152.3 ст. 152 Податкового кодексу платники податку на прибуток разом з відповідною податковою декларацією подають до органу ДПС перелік доходів та витрат платника податку в розрізі контрагентів — платників єдиного податку, до якого включаються операції, здійснені таким контрагентом. Для подання такого переліку до форми відповідної декларації з податку на прибуток передбачено додаток ОК, який складається з двох розділів:
у розділі I додатка ОК відображається перелік доходів, отриманих від операцій у розрізі контрагентів — платників єдиного податку, у такому порядку: якщо контрагентом є фізична особа — підприємець, то зазначаються його прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки (у разі відсутності реєстраційного номера зазначаються серія та номер паспорта), якщо контрагентом є платник єдиного податку — юридична особа, то зазначаються найменування такого платника, код за ЄДРПОУ; крім зазначеної інформації у цьому додатку відображається загальна сума доходів без ПДВ;
у розділі II додатка ОК аналогічно відображається перелік витрат, здійснених платником податку на прибуток від операцій з платниками єдиного податку.
Зазначимо, що вперше додаток ОК подаватиметься платниками податку на прибуток з відповідною декларацією з податку на прибуток за підсумками діяльності за I квартал 2012 р.
6. Орендар за власні кошти виконав роботи з добудови орендованих приміщень. Чи виникають податкові зобов’язання у орендодавця (балансоутримувача) після закінчення процедури взяття на баланс цих об’єктів за умови, що орендар не вимагає відшкодувань понесених витрат, а передає ці площі на баланс балансоутримувача безоплатно?
Згідно з п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти та/або поліпшення об’єкта оперативної оренди (лізингу), частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує 10%, амортизується орендарем як окремий об’єкт (п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу).
У разі повернення орендарем об’єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору орендар збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів (пункти 146.16, 146.20 ст. 146 Податкового кодексу).
При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, яка амортизується, або витрати на суму витрат, здійснених орендарем для поліпшення такого об’єкта.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього Кодексу інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни.
При цьому згідно з пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу товари — це матеріальні (основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді, що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами) та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Таким чином, при безоплатній передачі орендарем балансоутримувачу (орендодавцю) відремонтованих (добудованих) приміщень у балансоутримувача після закінчення процедури взяття на баланс цих об’єктів виникає дохід на суму вартості поліпшення (добудови) основних засобів, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.
При цьому орендодавець не змінює вартість основних засобів, а орендар збільшує витрати на суму вартості поліпшення такого основного засобу як окремого об’єкта амортизації за вирахуванням сум накопиченої амортизації.
7. Чи можуть для цілей оподаткування вважатися нематеріальними активами отримані ліцензії на провадження господарської діяльності зі строком дії понад один рік?
Відповідно до п. 3 ст. 14 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (за текстом — Господарський кодекс) ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов’язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основними засобами вважаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Нематеріальними активами є:
право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об’єктом права власності (інтелектуальної власності);
право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (пп. 14.1.120 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Таким чином, ліцензії, що засвідчують право суб’єкта господарювання — ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку, видані державними органами для провадження господарської діяльності вартістю більше ніж 2500 грн. зі строком дії понад рік, належать до групи 6 нематеріальних активів (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо) відповідно до пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу за умови виконання суб’єктом господарювання ліцензійних умов.
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
