31.07.12
Друкувати
Штрафные санкции без НДС
6 липня 2012 року Державна податкова служба в Узагальнюючій податковій консультації № 590 роз’яснила порядок включення до бази оподаткування податком на додану вартість коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг.
Нарешті податковий орган дійшов висновку про те, що суми штрафу (неустойки), пені не включаються до бази оподаткування ПДВ.
Суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість.
Сподіваємось, що після виходу Узагальнюючої податкової консультації під час проведення перевірок проблеми з донарахуванням ПДВ щодо коштів, отриманих як пеня (неустойка, штраф), виникати не будуть. Проте це відбулось не зразу. Трішечки історії цього питання.
В листі ДПСУ від 19.11.11 р. № 6727/7/15-3417-26 зазначила, що до складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Тобто, на думку ДПСУ, грошові кошти, отримані у вигляді штрафу за затримку оплати або поставки товарів (послуг), необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів (послуг), яка включається до бази оподаткування ПДВ. Аналогічну позицію податкова служба висловила в листі від 25.10.11 р. № 4261/6/15-3415-04. Раніше в листах 16.01.2009 р. № 738/7/16-1517-26, от 06.08.2009 р. № 7599/6/16-1515-26, № 16773/7/16-1517-26 ДПАУ також відмічала, що такі кошти являються об’єктом ПДВ.
Незважаючи не це, на практиці значна кількість платників не нараховували податкові зобов’язання з ПДВ щодо отриманих коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів (послуг), керуючись наступними аргументами.
Податкове законодавство України не містить прямої норми стосовно податкових наслідків щодо включення до бази оподаткування сум грошових коштів у вигляді пені за прострочення платежів.
Згідно із статтею 546 Цивільного Кодексу України (далі – «ЦКУ»), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦКУ визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України (далі – «ГК») штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
• застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
• можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
• обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
• триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня — це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше повинні бути передбачені у договорах.
Таким чином, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі, компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пункту 14.1.191. ПКУ, постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 14.1.185 ПКУ, постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Отже, ані визначення поставки товарів, ані визначення поставки послуг, на нашу думку, не дають підстав для включення сум пені до об'єкта оподаткування ПДВ. Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 188.1 ПКУ, чинним податковим законодавством України не передбачено.
А тому кошти, отримані у вигляді пені, являють собою грошові кошти (санкцію), що отримані за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою постачання будь-якого товарів (послуг). Таким чином, пеня не є постачанням товарів (послуг) та не є компенсацією вартості товарів (послуг).
І про цікаве. Залишимо Вас з роздумами про те, з якої дати можуть податкові органи застосовувати цю консультацію при проведенні перевірок і як відстоювати свою позицію, якщо податківці все ж таки будуть намагатись при перевірці за період до 06.07.12 нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ щодо пені (неустойки), штрафу.
Нарешті податковий орган дійшов висновку про те, що суми штрафу (неустойки), пені не включаються до бази оподаткування ПДВ.
Суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість.
Сподіваємось, що після виходу Узагальнюючої податкової консультації під час проведення перевірок проблеми з донарахуванням ПДВ щодо коштів, отриманих як пеня (неустойка, штраф), виникати не будуть. Проте це відбулось не зразу. Трішечки історії цього питання.
В листі ДПСУ від 19.11.11 р. № 6727/7/15-3417-26 зазначила, що до складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Тобто, на думку ДПСУ, грошові кошти, отримані у вигляді штрафу за затримку оплати або поставки товарів (послуг), необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів (послуг), яка включається до бази оподаткування ПДВ. Аналогічну позицію податкова служба висловила в листі від 25.10.11 р. № 4261/6/15-3415-04. Раніше в листах 16.01.2009 р. № 738/7/16-1517-26, от 06.08.2009 р. № 7599/6/16-1515-26, № 16773/7/16-1517-26 ДПАУ також відмічала, що такі кошти являються об’єктом ПДВ.
Незважаючи не це, на практиці значна кількість платників не нараховували податкові зобов’язання з ПДВ щодо отриманих коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів (послуг), керуючись наступними аргументами.
Податкове законодавство України не містить прямої норми стосовно податкових наслідків щодо включення до бази оподаткування сум грошових коштів у вигляді пені за прострочення платежів.
Згідно із статтею 546 Цивільного Кодексу України (далі – «ЦКУ»), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦКУ визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України (далі – «ГК») штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:
• застосування виключно у грошових зобов'язаннях;
• можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);
• обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;
• триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
Пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов'язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов'язання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня — це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше повинні бути передбачені у договорах.
Таким чином, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі, компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пункту 14.1.191. ПКУ, постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 14.1.185 ПКУ, постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Отже, ані визначення поставки товарів, ані визначення поставки послуг, на нашу думку, не дають підстав для включення сум пені до об'єкта оподаткування ПДВ. Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 188.1 ПКУ, чинним податковим законодавством України не передбачено.
А тому кошти, отримані у вигляді пені, являють собою грошові кошти (санкцію), що отримані за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою постачання будь-якого товарів (послуг). Таким чином, пеня не є постачанням товарів (послуг) та не є компенсацією вартості товарів (послуг).
І про цікаве. Залишимо Вас з роздумами про те, з якої дати можуть податкові органи застосовувати цю консультацію при проведенні перевірок і як відстоювати свою позицію, якщо податківці все ж таки будуть намагатись при перевірці за період до 06.07.12 нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ щодо пені (неустойки), штрафу.
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі