02.06.16 00:30
Друкувати
Котел працює на дровах: чи треба сплачувати екологічний податок?
Підприємство користується опалювальним котлом, що працює на дровах. Чи потрібно підприємству сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря?
Як визначено Податковим кодексом України (далі – ПКУ) об’єктом обкладення екологічним податком є обсяги та види забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
До таких джерел належать підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, який протягом певного часу зберігає свої координати в просторі і при роботі викидає забруднюючі речовини в атмосферу (п.п. 14.1.230 ПКУ).
Чи є зазначений котел стаціонарним джерелом забруднення?
Котел – це агрегат або пристрій (залежно від його виду і потужності), але в будь-якому випадку нерухомий об’єкт. Тому такі пристрої вважаються стаціонарними. У цьому випадку котел працює на дровах. При горінні дров виділяються вуглеводень, діоксид та оксид вуглецю. Зазначені речовини є такими, що забруднюють атмосферу і на них встановлені ставки екологічного податку.
Відповідно до ст.243 ПКУ платники екологічного податку застосовують ставки податку, передбачені за здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою наведеною у п.249.3 ст.249 ПКУ.
Обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення платники екологічного податку визначають самостійно, а для перевірки правильності їх визначення контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (п.250.12 ст.250 ПКУ).
Звертаємо увагу, що до початку експлуатації такого котла необхідно отримати дозвіл на здійснення викидів із зазначеними у ньому лімітами незалежно від обсягів шкідливих речовин, що виділяються (стаття 11 Закону України від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ із змінами та доповненнями «Про охорону атмосферного повітря»).
Котли належать до третьої групи стаціонарних джерел: вони не підлягають державному обліку через невисокі обсяги забруднюючих викидів і на них не впроваджуються екологічно безпечні технології та методи управління.
Строк дії дозволів на викиди об’єктами третьої групи – необмежений. Дозволи на об’єкти третьої групи видаються підприємствам безоплатно обласними держадміністраціями після подання необхідних документів до дозвільних центрів (п. 3, 5 Порядку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302).
Питання щодо видання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не належать до компетенції органів фіскальної служби.
Отже, платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.
При цьому, до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені ст.123 ПКУ, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку.
Як визначено Податковим кодексом України (далі – ПКУ) об’єктом обкладення екологічним податком є обсяги та види забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
До таких джерел належать підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, який протягом певного часу зберігає свої координати в просторі і при роботі викидає забруднюючі речовини в атмосферу (п.п. 14.1.230 ПКУ).
Чи є зазначений котел стаціонарним джерелом забруднення?
Котел – це агрегат або пристрій (залежно від його виду і потужності), але в будь-якому випадку нерухомий об’єкт. Тому такі пристрої вважаються стаціонарними. У цьому випадку котел працює на дровах. При горінні дров виділяються вуглеводень, діоксид та оксид вуглецю. Зазначені речовини є такими, що забруднюють атмосферу і на них встановлені ставки екологічного податку.
Відповідно до ст.243 ПКУ платники екологічного податку застосовують ставки податку, передбачені за здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.
Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою наведеною у п.249.3 ст.249 ПКУ.
Обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення платники екологічного податку визначають самостійно, а для перевірки правильності їх визначення контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (п.250.12 ст.250 ПКУ).
Звертаємо увагу, що до початку експлуатації такого котла необхідно отримати дозвіл на здійснення викидів із зазначеними у ньому лімітами незалежно від обсягів шкідливих речовин, що виділяються (стаття 11 Закону України від 16.10.1992 р. № 2707-ХІІ із змінами та доповненнями «Про охорону атмосферного повітря»).
Котли належать до третьої групи стаціонарних джерел: вони не підлягають державному обліку через невисокі обсяги забруднюючих викидів і на них не впроваджуються екологічно безпечні технології та методи управління.
Строк дії дозволів на викиди об’єктами третьої групи – необмежений. Дозволи на об’єкти третьої групи видаються підприємствам безоплатно обласними держадміністраціями після подання необхідних документів до дозвільних центрів (п. 3, 5 Порядку, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302).
Питання щодо видання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не належать до компетенції органів фіскальної служби.
Отже, платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.
При цьому, до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені ст.123 ПКУ, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку.
Рубрика:
Коментарі
