Щодо права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ (Лист ДФСУ від 13.07.2017 р. N 1162/6/99-99-15-03-02-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 13.07.2017 р. N 1162/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Щодо права платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ

Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо можливості отримання бюджетного відшкодування від’ємного значення ПДВ, сформованого та сплаченого у 2011 - 2013 роках, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Поняття терміну "позовна давність" та порядок її обчислення визначено главою 19 "Позовна давність" Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до пункту 1 статті 256 ЦКУ під терміном "позовна давність" розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 ЦКУ).

Таким чином, за зобов'язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 ЦКУ та пунктом 102.5 статті 102 ПКУ терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено статтею 200 ПКУ, та показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Таким чином, у разі заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування, платник податку має право враховувати залишок від'ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності, у випадку, коли суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.