Относительно применения административных взысканий за нарушение законодательства о налогообложении

   

ГОЛОВНА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 22.03.1994 р. N 04-115/10-1018

   
   Державним податковим інспекціям
   по Республіці Крим,
   областях містах Києву і Севастополю
   
   

Щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування

   
   Головна державна податкова інспекція України надсилає розроблені разом з відділом нагляду за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення Генеральної прокуратури України рекомендації щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування.
   
   Пропонуємо безвідкладно організувати ретельне вивчення вказаних рекомендацій з працівниками державних податкових інспекцій і забезпечити суворе дотримання вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Кодексу України про адміністративні правопорушення в практичній роботі, пов'язаній із застосуванням адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування та здійснення контролю за виконанням постанов про адміністративні правопорушення.
   
   Одночасно повідомляємо, що згадані рекомендації не можуть бути підставою для притягнення службових осіб чи громадян - порушників податкового законодавства - до адміністративної відповідальності, а є довідником-пам'яткою працівників державних податкових інспекцій.
   
   Заступник Міністра фінансів,
   начальник Головної державної
   податкової інспекції України
   
   В. Н. Ільїн
   
   

РЕКОМЕНДАЦІЇ
   щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування

   
   Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачає притягнення безпосередньо начальниками державних інспекцій та їх заступниками до адміністративної відповідальності керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій чи громадян, винних у порушенні законодавства про оподаткування або порушенні порядку зайняття підприємницькою діяльністю чи таких, що не виконують законних вимог державних податкових інспекцій.
   
   Застосування керівниками державних податкових інспекцій заходів адміністративного впливу повинно провадитися в межах їх компетенції, у точній відповідності із законодавством. Ніхто не може бути підданий заходу випливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та за порядком, встановленим законодавством.
   
   Види правопорушень - порушень законодавства про оподаткування, а також види адміністративних стягнень та їх розміри чітко визначені пунктом 10 статті 11 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (надалі Закон України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 року) і не можуть бути самочинно змінені керівниками та іншими службовими особами державних податкових інспекцій.
   
   Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам надано право накладати адміністративні штрафи, а саме:
   
   на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку або іншого платежу чи внеску, у приховуванні (заниженні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і оплатою податків або інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів, - від п'яти до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
   
   на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не виконують перелічених у пунктах 2 - 5 вказаної статті вимог державних податкових інспекцій та їх службових осіб, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
   
   на службових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум прибуткового податку з громадян, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли такі перерахування дозволено законодавством), у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям відомостей про доходи громадян за встановленою нормою, - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
   
   на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларації перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, - від одного до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати;
   
   на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях службовим особам державних податкових інспекцій, зокрема, у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
   
   на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, - від одного до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;
   
   на громадян які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством відповідно до пункту 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року), крім накладення адміністративного штрафу, - від трьох до восьми мінімальних розмірів заробітної плати, начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам надано право застосувати до вказаних громадян і такий вид адміністративного стягнення як конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини.
   
   Щодо адміністративних штрафів за невиконання вимог державних податкових інспекцій, перелічених у пунктах 2 - 5 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року), то вказані штрафи накладаються на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій за неподання в установленому порядку податковим інспекціям необхідних відомостей з метою оподаткування, довідок, документів про діяльність, одержані доходи і видатки, в тому числі про відкриті рахунки в установах банків та рух коштів на цих рахунках, невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень податкового законодавства чи припинення операцій по розрахункових та інших рахунках, а також недопущення службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження виробничих, складських, торговельних та інших приміщень підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.
   
   Адміністративна відповідальність за правопорушення - порушення законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність, передбачена пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року), настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності. Зокрема, кримінальну відповідальність за порушення законодавства про оподаткування передбачено статтями 80-1 і 148-2 Кримінального кодексу України.
   
   При провадженні в справах про адміністративні правопорушення - порушення законодавства про оподаткування і підприємницьку діяльність, їх розгляді, винесенні постанов за цими справами, здійсненні контролю за виконанням постанов про накладання адміністративних стягнень, передбачених пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року), начальники державних податкових інспекцій та їх заступники повинні керуватися згаданим Законом України про адміністративні правопорушення.
   
   Факт здійснення адміністративного правопорушення - порушення законодавства про оподаткування чи підприємницьку діяльність встановлюється в процесі або за наслідками перевірки підприємства, установи, організації чи громадянина. Службові особи державних податкових інспекцій при встановленні на підприємствах, в установах, організаціях і у громадян фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню вказаними інспекціями до відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства (надалі протокол про адміністративне правопорушення). Протокол про адміністративне правопорушення слід складати у двох примірниках. Зміст протоколу повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол підписується службовою особою державної податкової інспекції, яка його склала, і особою, яка вчинила порушення податкового законодавства. При наявності свідків протокол може бути підписаний також ними.
   
   У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Відмова особи від підписання протоколу не є підставою для припинення розгляду справи. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі. Один примірник протоколу разом з актом перевірки і додатками до акта передається відповідно керівнику перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину про що вчиняється запис на акті перевірки. Другий примірник протоколу не пізніше наступного дня після його складання реєструється в спеціальній книзі і разом з поясненням порушника (якщо такі наявні) і матеріалами перевірки подається для розгляду начальнику державної податкової інспекції чи його заступнику. Керівник державної податкової інспекції, якому передано протокол для розгляду, повинен на корінці протоколу вчинити підпис і проставити дату отримання протоколу.
   
   Факти зайняття громадянами підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, а також факти продажу товарів громадянами без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи продажу ними товарів, не зазначених у деклараціях, можуть бути відображені безпосередньо в протоколах без складання акта.
   
   Справа про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства (надалі справа про адміністративне правопорушення) розглядається начальником державної податкової інспекції чи його заступником за місцем вчинення правопорушення (стаття 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
   
   Начальник державної податкової інспекції чи його заступник повинен розглянути справу про адміністративне правопорушення в п'ятнадцятиденний термін від дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (стаття 227 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
   
   Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
   
   При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення начальник державної податкової інспекції чи його заступник повинен з'ясувати такі питання (стаття 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення):
   
   1) чи належить розгляд даної справи до його компетенції;
   
   2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
   
   3) чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду справи (наявність письмової повістки);
   
   4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
   
   5) чи підлягає задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законних представників і адвоката.
   
   Слід мати на увазі, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, точне вирішення її відповідно до законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також запобігання порушенням податкового законодавства, виховання громадян у дусі додержання законів.
   
   Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, передбачених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема:
   
   1) відсутності події та складу адміністративного правопорушення - порушення законодавства про оподаткування;
   
   2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
   
   3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність, зокрема:
   згідно зі статтею 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, особи рядового начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, тому керівник державної податкової інспекції за фактами порушень податкового законодавства вказаними особами права накладати на них адміністративні стягнення не має.
   
   Також не може бути притягнута до адміністративної відповідальності керівником державної податкової інспекції інша особа, на яку поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, в яких прямо передбачено, що такі особи несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність. У таких випадках необхідно матеріали на вказаних осіб за виявленими фактами порушень податкового законодавства направляти керівникам відповідних органів для притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
   
   4) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
   
   5) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення термінів, передбачених статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
   адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці від дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці від дня його виявлення. До перших відносяться правопорушення, які носять разовий характер (наприклад, несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо), а до триваючих правопорушень податкового законодавства - правопорушення, які протягом певного періоду (відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку, інші правопорушення, пов'язані з обчисленням податків, платежів і внесків, встановити які можна лише під час документальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів);
   
   б) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (службової особи) про накладання адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;
   
   7) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
   
   Якщо при розгляді справи начальник державної податкової інспекції чи його заступник прийде до висновку, що в порушенні податкового законодавства чи в порушенні громадянами порядку зайняття підприємницькою діяльністю є ознаки злочину, тобто за ці порушення передбачена законодавством кримінальна відповідальність, то матеріали за такими порушеннями необхідно передати прокурору чи органу попереднього слідства або дізнання (стаття 253 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
   
   У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено начальником державної податкової інспекції чи його заступником не пізніш як через місяць від дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
   
   Справи про адміністративні правопорушення повинні розглядатися з додержанням також вимог статей 279 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
   
   Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник державної податкової інспекції, який розглядав справу, виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (службової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
   
   Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі та документи, а також вказівку про порядок і термін її оскарження.
   
   По справі про адміністративне правопорушення чи порушення громадянами порядку зайняття підприємницькою діяльністю начальник державної податкової інспекції чи його заступник виносить постанову про накладання адміністративного стягнення (адміністративний штраф, конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої). Накладати інші види адміністративних стягнень, передбачені статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівники державних податкових інспекцій не мають права.
   
   Адміністративні стягнення у вигляді штрафу за порушення податкового законодавства чи порядку зайняття підприємницькою діяльністю повинні накладатися в межах, установлених пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року) розмірів за конкретне правопорушення.
   
   При накладанні адміністративного штрафу, розмір якого диференційований в залежності від виду правопорушення, необхідно враховувати характер вчиненого порушення податкового законодавства, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені відповідно статтями 34 і 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
   
   При накладанні адміністративних стягнень щодо вчинення кількох правопорушень податкового законодавства слід керуватися вимогами статті 36 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Зокрема, якщо особа вчинила кілька видів порушень податкового законодавства, справи про які одночасно розглядаються керівником однієї і тієї ж державної податкової інспекції, адміністративне стягнення (штраф) накладається в межах найбільшого розміру штрафу за вчинене правопорушення, встановленого пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року).
   
   Згідно з пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року) на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, начальники державних податкових інспекцій або їх заступники мають право накладати адміністративний штраф у розмірі від трьох до восьми мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
   
   Конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини відповідно до статті 25 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовується в даному випадку як додаткове адміністративне стягнення. Тому, враховуючи вимоги статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька порушень податкового законодавства, в тому числі і правопорушення, за які передбачено такий вид адміністративного стягнення як конфіскація предметів, справи про які одночасно розглядаються керівником державної податкової інспекції, то до основного стягнення - штрафу в максимальному розмірі, в цьому разі може бути приєднано додаткове стягнення - конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини.
   
   При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення начальник державної податкової інспекції чи його заступник, керуючись статтею 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням. У цьому випадку виноситься постанова про закриття справи, в якій вчиняється запис про оголошення усного зауваження. Усне зауваження не вважається адміністративним стягненням.
   
   Постанова про закриття справи виноситься також при передачі матеріалів прокурору чи органу попереднього слідства або дізнання за наявності в правопорушенні ознак злочину, а також при наявності обставин, передбачених статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
   
   Постанова по справі про адміністративні правопорушення підписується керівником державної податкової інспекції, який її розглянув і засвідчується гербовою печаткою державної податкової інспекції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови вручається під розписку або не пізніше трьох днів із дня її внесення надсилається заказною поштою з повідомленням особі, щодо якої внесено постанову. У разі, якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі та додається копія супроводжуючого листа.
   
   Оскарження дії службових осіб державних податкових інспекцій, пов'язаних з накладенням адміністративного стягнення, провадиться відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (стаття 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 року).
   
   Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів від дня внесення постанови. У разі пропуску зазначеного терміну з поважних причин (особа знаходилась на лікарняному, у відрядженні тощо) цей термін за заявою особи, щодо якої внесено постанову, може бути поновлено начальником державної податкової інспекції чи його заступником.
   
   Постанову по справі про накладання адміністративного штрафу може бути оскаржено до вищестоячої державної податкової інспекції або районного міського народного суду, рішення якого є остаточним. Постанову про конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини може бути оскаржено до вищестоячої державної податкової інспекції, після чого скаргу може бути подано до районного (міського) народного суду, рішення якого є остаточним.
   
   Скарга подається до державної податкової інспекції, керівник якої виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення. Скарга, що надійшла протягом трьох діб, надсилається разом із справою до вищестоячої державної податкової інспекції для розгляду.
   
   Подання в установлений термін скарги зупиняє виконання постанови про накладання адміністративного стягнення до розгляду скарги.
   
   Постанову по справі адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.
   
   Скарга чи протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається керівником відповідної державної податкової інспекції в десятиденний термін від дня їх надходження.
   
   Відповідно до статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення начальник державної податкової інспекції чи його заступник повинен перевірити законність і обгрунтованість винесеної постанови і має право прийняти обгрунтоване одне з таких рішень:
   
   1) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;
   
   2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
   
   3) скасовує постанову і закриває справу;
   
   4) змінює захід стягнення (розмір штрафу, якщо він диференційований, за конкретне правопорушення) в межах, передбачених пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 року з тим, однак, щоб стягнення (розмір штрафу) не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено службовою особою державної податкової інспекції неправомочною вирішити цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд начальнику державної податкової інспекції чи його заступнику.
   
   Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві.
   
   У разі скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення слід повернути стягнені грошові суми і конфісковані предмети. Якщо конфісковані предмети повернути немає можливості, то повертається їх вартість (стаття 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Повернення коштів, виручених від реалізації конфіскованих предметів (виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини) і сум адміністративних штрафів провадиться за рахунок коштів бюджетів чи позабюджетних фондів у залежності від того, куди ці суми були зараховані відповідно до чинного законодавства.
   
   Збитки, завдані неправомірними діями службових осіб державних податкових інспекцій, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету (стаття 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції від 24 грудня 1993 року).
   
   Факт нанесених збитків неправомірними діями службових осіб державних податкових інспекцій і сума збитків можуть бути встановлені тільки в судовому порядку відповідно до діючого законодавства. Відшкодування цих збитків провадиться за рішенням суду, яке набрало законної сили.
   
   Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестоване прокурором. Протест на рішення по скарзі вноситься до вищестоячої державної податкової інспекції відносно тієї, керівником якої прийнято рішення по скарзі.
   
   Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України.
   
   У разі несплати штрафу порушником у вищезазначений термін постанову про накладення штрафу згідно зі статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно надіслати за місцем роботи, навчання або органу соціального забезпечення для відрахування суми штрафу в примусовому порядку з його заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до правил, установлених Цивільним процесуальним кодексом України.
   
   Якщо особа, на яку накладено штраф, не працює або якщо стягнення штрафу зі заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника є неможливим з інших причин, стягнення проводиться на підставі постанови начальника державної податкової інспекції чи його заступника про накладання штрафу судовим виконавцем, що знаходиться при районному (міському) народному суді, за місцем проживання порушника, шляхом звернення стягнення на особисте майно порушника, а також на його частку в спільній власності.
   
   Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, службовими особами та громадянами.
   
   Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повинна бути повернена державній податковій інспекції, керівник якої виносив постанову і надсилав її для примусового виконання.
   
   Враховуючи, що згідно зі статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення забороняється віднесення накладених на службових осіб штрафів за рахунок підприємств, установ і організацій, державні податкові інспекції, у разі перерахування підприємством, установою чи організацією суми штрафу, повинні з'ясувати при перевірці дотримання цих вимог і вжити заходів, передбачених законодавством.
   
   Про факти невиконання службовими особами підприємств, установ, організацій і судовими виконавцями постанови, надісланої для примусового виконання суми штрафу за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, а також у випадках несвоєчасного повернення виконаних постанов, керівник державної податкової інспекції повинен повідомити прокурору.
   
   Відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, якщо негайне виконання постанови про накладення штрафу є неможливим, начальник державної податкової інспекції чи його заступник, який вніс постанову, може відстрочити виконання постанови на термін до одного місяця.
   
   Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців від дня її винесення. У разі зупинення постанови відповідно до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (подання у встановлений термін скарги, а також принесення прокурором протесту) перебіг терміну давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. На випадок відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг терміну давності зупиняється до закінчення терміну відстрочки.
   
   При винесенні і виконанні постанов про конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини слід враховувати також особливості, передбачені статтями 29, 313 - 316 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо накладення вказаного виду адміністративного стягнення, додержуватися вимог Цивільного процесуального кодексу України, а також інструкції Головної державної податкової інспекції України "Про порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави та скарбів", затвердженої наказом N 20 від 8 червня 1993 року і зареєстрованої Міністерством юстиції України 1 липня 1993 року за N 80.
   
   Питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються керівником державної податкової інспекції, який виніс постанову. Керівник державної податкової інспекції здійснює контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення.
   
   Відповідно до статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
   
   У зв'язку з цим адміністративні стягнення, передбачені пунктом 10 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", слід застосувати за правопорушення вчинені керівниками та іншими службовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами після набрання чинності згаданого Закону, тобто з 10 лютого 1994 року (для опублікування Закону в газеті "Голос України").
   
   При визначенні розміру адміністративного штрафу за правопорушення, які були вчинені до 10 лютого 1994 року, а виявлені після набрання чинності закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції від 24 грудня 1993 року), тобто починаючи з 10 лютого 1994 року, слід мати на увазі, що законодавчі акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих актів. Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративне правопор