Учет задолженности по векселям банкротов, ликвидированных без определения правоприемника

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 25.03.2009 р. N 6106/7/15-0217
   
   Щодо обліку заборгованості за векселями банкрутів, ліквідованих без визнання правонаступництва

   
   Державна податкова адміністрація України розглянула лист від 03.02.2009 N 2018/8/25-10 щодо відображення у податковому обліку сум заборгованості за векселями, по яких векселеотримувача визнано банкрутом та ліквідовано без визнання правонаступництва.
   
   Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
   
   Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону визначено, що безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
   
   Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
   
   Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).
   
   Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
   
   Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів. Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
   
   Враховуючи те, що строки сплати за векселями визначені "за пред'явленням", вони можуть бути пред'явлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Тобто строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.
   
   Заступник Голови
   С. Чекашкін