О распространении действия Закона на агентский (поручения) договор

   Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянуло лист Державного підприємства "Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки" від 24.06.2015 № 472 щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель та повідомляє.
   
   Закон України "Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
   
   Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону державна закупівля (далі - закупівля) - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
   
   При цьому відповідно до пункту 4 договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
   
   Водночас порядок реалізації квитків передбачено Інструкцією з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.1999 № 452 (далі - Інструкція).
   
   Пунктом 4.8. Інструкції передбачено, що реалізація квитків (абонементів) юридичним особам за безготівковим розрахунком проводиться, зокрема за довіреностями через квиткових касирів або розповсюджувачів квитків.
   
   Так, відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
   
   Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
   
   Згідно з частиною першою статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
   
   Разом з тим відповідно до статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
   
   Агентський договір повинен визначати, зокрема умови і розмір винагороди комерційному агентові.
   
   Частинами першою та другою статті 301 Господарського кодексу України передбачено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором,
   
   Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.
   
   Таким чином, у разі якщо видатки здійснюються за договором доручення або агентським договором та не мають на меті придбання товарів, робіт чи послуг за укладеним договором про закупівлю, норми Закону на такі правовідносин не розповсюджуються.
   
   В іншому випадку, якщо передбачається здійснення закупівлі (придбання) товарів, робіт та послуг, то замовнику необхідно здійснити таку закупівлю з дотримання вимог Закону, застосувавши одну із процедур закупівель, передбачених статтею 12 Закону.
   
   
   Директор департаменту
    регулювання державних закупівель
   

О.Стародубцев