Относительно налогообложения платежей за пользование или за предоставление права пользования любым авторским и смежным правом

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 14.05.2012 р. N 8229/6/15-1215

   
   Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування платежів за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом і повідомляє.
   
   Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом. При цьому під терміном "платежі за авторськими правами та ліцензіями" розуміють будь-які платежі, які отримані як компенсація за продаж, використання або надання права використання.
   
   При визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, витрати з нарахування роялті (абзац перший підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу). При цьому, відповідно до абзацу другого підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:
   
   1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:
   
   а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;
   
   б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;
   
   в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України.
   
   У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку;
   
   г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є;
   
   • юридичної особи, яка відповідно до статті 154 цього Кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу;
   
   • особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.
   
   Документ, який підтверджує відсутність підстав у нарахуванні роялті згідно із частиною "в" абзацу другого підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу, є висновок Міністерства освіти і науки щодо особи - резидента України, у якого вперше виникли права інтелектуальної власності.
   
   Щодо виключення роялті згідно із частиною "г" абзацу другого підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу необхідно враховувати положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
   
   Норми частини "б" абзацу другого підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 Кодексу застосовуються з урахуванням вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу, відповідно до якого документами, які підтверджують право віднесення понесених сум до складу витрат, є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
   
   Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Кодексу будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 160 Кодексу.
   
   Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
   
   Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено статтею 103 Кодексу.
   
   Згідно з пунктом 103.3 статті 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
   
   При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
   
   У відповідності до глави 31 "Комерційне посередництво" Господарського кодексу України посередницька діяльність розуміється як агентська діяльність.
   
   З огляду на викладене, якщо договір, який укладено правовласником та платником податків, не є договором комісії, доручення та агентським договором, для оподаткування платежів, які нараховуються на користь нерезидента, платник податку може застосовувати положення статті 103 Кодексу і міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.
   
   Водночас згідно із пунктом 3.2 статті 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
   
   Оподаткування доходів резидентів Республіки Кіпр регулюється положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.82 р., який ратифіковано Верховною Радою України. Згідно зі статтею 6 Угоди платежі за авторськими правами і ліцензіями, які нараховуються із джерел в одній із Договірних країн із особою із постійним місцезнаходженням в іншій Договірній країні, не підлягають оподаткуванню у першій країні.
   
   Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
   
   Заступник Голови
   А. Ігнатов