Щодо можливості зарахування від’ємного значення ПДВ в погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток, рентної плати за користування надрами, плати за оренду земельних ділянок, екологічного податку, податку на нерухоме майно (лист ДПС від 12.12.2019 р. № 1859/6/99-00-04-02-03-15/ІПК)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 12.12.2019 р. № 1859/6/99-00-04-02-03-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення підприємства щодо надання податкової консультації відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та повідомляє.

Платник податків повідомив, що обліковує в податковій звітності з ПДВ з лютого 2015 року суму від’ємного значення між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 податкової декларації з ПДВ) (далі - від’ємне значення ПДВ).

Заявник просить надати роз’яснення щодо можливості зарахування від’ємного значення ПДВ в погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток, рентної плати за користування надрами, плати за оренду земельних ділянок, екологічного податку, податку на нерухоме майно.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому пунктами 200.7 та 200.10 статті 200 Кодексу визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 Кодексу, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до Кодексу.

Отже, відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Кодексу при виникненні від’ємного значення податку, бюджетному відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету в межах обчисленої відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ Кодексу суми.

При цьому обрахунок бюджетного відшкодування суми ПДВ згідно із підпунктом "б" пункту 200.4 статті 200 Кодексу не передбачає врахування фактичної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Водночас підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 Кодексу передбачає можливість за заявою платника зарахування належної суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника ПДВ з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БКУ).

Склад доходів загального фонду Державного бюджету України визначено статтею 29 глави 5 розділу II БКУ.

Статтею 9 Кодексу визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних податків і зборів, які регулюються Кодексом.

З перелічених у запиті податків та платежів до загальнодержавних відносяться:

- податок на прибуток підприємств;

- рентна плата за користування надрами;

- екологічний податок.

Джерела сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку визначено статтею 87 Кодексу.

Підпунктом "в" пункту 87.1 статті 87 Кодексу визначено, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) включено до переліку джерел сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків до державного бюджету.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій, за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Тобто нормами Кодексу передбачено право на зарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ лише на сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з платежів, які повністю сплачуються до державного бюджету.

Згідно з Бюджетним кодексом України загальнодержавні платежі, такі як податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, рентна плата за користування надрами, екологічний податок (стаття 29 глави 5 розділу II, статті 63, 65, 66 глави 11 розділу III БКУ) розподіляються у різних пропорціях до Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Зарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з платежів, надходження яких розподіляються у пропорціях як до державного, так і до місцевих бюджетів, положеннями Кодексу не передбачено.

Аналогічна позиція зазначена у листі Міністерства фінансів України від 21.04.2017 р. N 35130-12-10/11072.

Пунктом 200.4 статті 200 Кодексу визначено напрями спрямування від’ємного значення ПДВ.

Враховуючи викладене вище, зарахування від’ємного значення ПДВ в погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток, рентної плати за користування надрами, плати за оренду земельних ділянок, екологічного податку, податку на нерухоме майно, Кодексом не передбачено.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.