Належна обачність у відносинах з податковою та до чого тут відкриті дані

Законодавчі новації в питаннях оцінки ризиків платників податків стимулюють бізнес ретельніше проявляти належну податкову обачність (Tax Due Diligence). Наявні податкові доктрини та судова практика, на фоні перманентної активності фіскальних органів, ‒ додаткове цьому підтвердження. Хоча й обов’язок доведення фактів порушення покладений на податковий орган, все одно бізнесу необхідно доводити свою невинуватість. Тобто, доводити свою розумність, добросовісність і належну обачність під час вибору контрагента і здійснення господарських операцій.

Податкові доктрини та принципи: міжнародний досвід 

Для того, щоб розкрити питання належної податкової обачності необхідно розпочати з розгляду наявних податково-правових доктрин. У системі права країн західної демократії напрацьовані судові доктрини щодо недобросовісності платника податків. Вони знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини: «Інтерсплав проти України», «Щокін проти України», «Булвес АД проти Болгарії» та ін. Після чого вони почали застосуватися українськими адміністративними судами, а також на рівні окремих індивідуальних податкових консультацій. Зрештою, в узагальненому вигляді вони наведені в листі ДПС України від 15.02.2013 р. № 3848/7/10-1017/575. 

Положення доктрин в тій чи іншій мірі враховуються органами ДПС при кваліфікації дій платника податків під час проведення податкових перевірок. Зокрема, щодо визначення наявності господарських операцій, формування складу витрат, отримання податкового кредиту з ПДВ, можливості отримання певних податкових преференцій тощо.

Податкові доктрини важливі при оцінці умов та обставин проведення господарських операцій з позиції фіскального органу або суду. Окрім доктрин існують визначені податковим законодавством принципи, що, зокрема, запроваджують певні гарантії платників: презумпція добросовісності платника податків (сприйняття платника, за замовчуванням, як законослухняного суб'єкта, до моменту поки не доведено протилежне), автономія норм податкового законодавства (обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства), а також недискримінація, презумпція правомірності та ін. В той же час, із очевидних причин, обумовлених “фіскальною спрямованістю” на них не акцентується увага ДПС в актах перевірок та податкових консультаціях.

Tax Due Diligence в українських реаліях

Підпункт 112.2 статті 112 Податкового кодексу України (ПКУ) передбачає, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Національна судова практика з податкових спорів (зокрема, постанова КАС ВС від 04.12.2019 р. у справі № 826/15729/17) визначає, що «належна податкова обачність — це законна передумова отримання податкової вигоди. Отже, сумлінним платникам податків необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента».

В  межах «малої податкової реформи», запровадженої минулого року Законом № 466, у ПКУ введено нові податкові категорії, а саме: «належна обачність», «нерозумність» і «несумлінність». Вони покликані визначати той факт, чи вжив платник податків достатніх заходів для запобігання вчиненню правопорушення, а отже, саме ці поняття фактично будуть критеріями, на підставі яких має бути зроблений висновок щодо його винуватості як обов’язкової умови притягнення до відповідальності. В той же час, законодавець не розкриває значення цих термінів, вочевидь залишаючи це питання на вирішення судів і податкових органів.

Tax Due Diligence та відкриті дані

Аналіз податкових ризиків є головним елементом належної податкової обачності. В основу аналізу покладається ризик-орієнтований підхід, що полягає у виявленні, оцінці (переоцінці) та розумінні ризиків та вжиття заходів щодо їх мінімізації. Наразі цей підхід впроваджено у законодавстві з фінансового моніторингу, проте, незважаючи на різні сфери регулювання, аналогічна логіка закладена і для запобігання податковим ризикам.

Для доведення прояву належної податкової обачності при виборі контрагента українським платникам потрібно аналізувати якомога більше інформації з відкритих джерел. Інформаційні можливості платника податків і податкових органів істотно відрізняються, проте, на даний час в Україні існують величезні обсяги публічної інформації у формі відкритих даних. В першу чергу, це офіційні державні реєстри, а також бази даних, системи, відомості тощо. Завдяки сучасним інформаційно-аналітичним системам значно простіше аналізувати такі дані, з метою перевірки контрагентів в контексті питань, що підлягають з’ясуванню згідно із приписами податкових доктрин і запобігання податковим ризикам.

Перевірка контрагента за допомогою відкритих джерел та на основі ризик-орієнтованого підходу включає, як дослідження ризиків (дефектів правового статусу) контрагента в цілому, так і аналіз конкретної господарської операції.

Перевірку варто проводити перед початком ділових відносин (укладення договору, здійснення господарської операції), а в частині дослідження ризиків контрагента — також у ході моніторингу. Постійний моніторинг контрагента дуже важливий з огляду на те, що з часом можуть виявлятися ризикові обставини його діяльності, яких не було на початку співпраці. Так, згадані інформаційно-аналітичні системи дають змогу відстежувати зміни даних, необхідних для аналізу контрагента. Для наочності аналіз обставин господарської операції платника податків наведено у табличному вигляді.

Аналіз обставин господарської операції платника податків

У разі якщо за результатами перевірки виявлено наявність ризиків, а господарська операція вже вчинена, тоді платнику слід подбати про максимальне забезпечення доказової бази. Вона повинна підтверджувати:

• - прояв належної обачності при виборі контрагента; 
• - наявність ділової мети;
• - реальність господарської операції. 

Крім того, варто переглянути рішення щодо здійснення господарської операції або щодо її окремих аспектів (в контексті виявлених ризиків).