Ділова мета в документації з ТЦУ. З якого боку підійти?

Ділова мета - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.  

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має ділової мети, якщо:

• головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
• у зіставних умовах особа не була б готова придбати такі товари, роботи, нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Зазначені умови визначено у статті 14 ПКУ і вони є вичерпними.

Так, законотворці розглядають це питання лише з однієї сторони - оптимізація податків та використання податкових переваг інших країн. Як наслідок, такі фактори як реальний стан компаній, бізнес-процеси та ситуація на ринку не розглядається.

Але все має бути набагато глибше. Операція повинна мати логічний і економічно обґрунтований сенс, угода має бути спрямована на отримання економічної вигоди, зростання прибутковості чи розширення бізнесу, а операція має генерувати реальні економічні вигоди, а не лише використовувати податкові переваги чи механізми. 

Тому зараз спробуємо розглянути це питання не з точки зору оптимізації податків, а з точки зору ефективності проведення операцій.

Звісно ж при формуванні документації платник не має забувати дотримуватися норм п. 39.4.6. ПКУ в якому визначено обов'язкову інформацію, яку має містити документ. Це важливо, оскільки податківці звертають увагу на це в першу чергу.  

До того ж платник повинен мати чітку і прозору документацію, яка обґрунтовує мету операції та її вплив на бізнес. Тобто, договори мають бути оформлені належним чином з достатнім зазначенням предмету, відповідальності та вартості договору. Сама операція має відповідати меті та стратегії компанії. Проведення аналізу ринку аналогічних товарів та послуг необхідно для обгрунтування вартості товарів/послуг. Це особливо корисно при використанні методу порівняльної неконтрольованої ціни.

Також сильним інструментом може стати ризик-менеджмент. Якісна ідентифікація ризиків, належно розроблені матриця та план реагування на ризики допомагають компанії вирахувати «підводні камені»операції та відреагувати на них превентивно з мінімальною шкодою для компанії. Проведення оцінки ризиків по факту проведення операції один з факторів, який продемонструє не тільки податківцям, а й самому менеджменту компанії ефективність проведеної операції.

Ще одним інструментом може бути розрахунок показників економічної доцільності (NPV, PI, PP, DPP). Такі показники розраховуються планово перед проведенням операції для розуміння чи буде вона вигідна компанії та фактично, щоб оцінити наскільки фактичні показники відповідають плановим. Такий аргумент з підтвердженням розрахунків теж може стати аргументом для підтвердження економічного ефекту.

В додаток до попереднього також необхідно врахувати технічні характеристики операції, які до речі,  які можуть бути враховані при розрахунків показників економічної доцільності.  

Для прикладу, компанія закуповує обладнання для обробки граніту. Мета такої закупівлі оновити застаріле обладнання. В такому випадку необхідно оцінити ефективність наявного обладнання (час та кількість обробки каменю за місяць тощо) та прогноз ефективності від впровадження нового обладнання. А також визначити фактичну ефективність впровадження нового такого обладнання. Тут є тільки момент в тому, що фактичну оцінку ефективності можна зробити лише після проведення певного часу (рік або більше).

Підсумовуючи необхідно сказати, що обов'язок доведення ділової мети лежить на податківцях. Але платнику податків в ході формування документації або проведення перевірок потрібно акцентувати увагу не наскільки на доведенні ринкових цін, а й на ефекті від проведення господарської операції для компанії (зниження витрат в майбутньому, якість та швидкість виробництва, окупність тощо).