НБУ уточнив порядок здійснення безготівкових розрахунків у нацвалюті користувачів платіжних послуг

Імплементація в законодавство України норм Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 260/2012 від 14.03.2012р., що встановлює технічні та комерційні вимоги до кредитових переказів та прямого дебету, а також поліпшення нормативного врегулювання питань здійснення безготівкових розрахунків в Україні стимулювало Національний банк України нещодавно уточнити порядок безготівкових розрахунків у гривні, і ці нововведення, наче свіжий вітер, обіцяють як полегшення, так і нові виклики. Давайте разом розберемося, що це означає для нас — платників, отримувачів, банків і навіть тих, хто опинився під тягарем боргів.

Реквізити: Що змінилося у платіжних інструкціях?

Коли я вперше побачила оновлені вимоги до платіжних інструкцій, мені згадалися старі часи, коли печатка була чи не головним символом документа. Сьогодні НБУ сміливо викреслив її з переліку обов’язкових реквізитів для електронних інструкцій, залишивши цей архаїзм лише для паперових форм. Це не просто технічна правка — це крок до цифрового майбутнього, де електронний підпис стає королем. Але чи готові ми всі до цього? Банки тепер зобов’язані чітко розмежовувати реквізити інструкцій, залежно від того, хто їх ініціює: платник, стягувач, виконавець чи податкова.

Особливо цікаво виглядає уточнення для інструкцій від отримувачів. Наприклад, якщо ви — підприємець, який чекає оплати, ваш банк має надати вам інформацію про кожне зарахування. Це здається дрібницею, але для тих, хто живе від платежу до платежу, це як ковток свіжого повітря — знати, що гроші прийшли, і не гаяти часу на перевірку. Проте чи не стане це додатковим тягарем для банків? І чи не призведе до затримок у обробці? Час покаже.

Інформація — нова валюта: Як банки стають прозорішими

Ще одна зміна, яка мене вразила, — це обов’язок банків повідомляти платника про те, що його інструкцію прийнято до виконання. Уявіть: ви відправляєте платіж, і замість тривожного очікування отримуєте чітке підтвердження. Це не просто зручність, це про довіру. Ми, українці, часто скептично ставимося до установ, і такий крок може стати мостом між нами та фінансовими інституціями.

Але є й зворотний бік медалі. Банки тепер мусять витрачати більше ресурсів на ці повідомлення. Чи не позначиться це на тарифах для нас, клієнтів? І чи не виникне плутанина, коли сотні тисяч повідомлень щодня летітимуть до українців? 

Як адвокат, я бачу тут потенційні спори: хтось не отримав повідомлення, хтось його проігнорував, а хтось звинуватить банк у затримці. Та все ж я вірю, що прозорість — це той фундамент, на якому можна будувати міцніші відносини.

Арешт коштів і зміна рахунків: Тонка межа справедливості

Одне з найскладніших питань, яке НБУ спробував розв’язати, — це доля рахунків під арештом. Уявіть собі боржника, чий рахунок заблоковано через судове рішення. Банк вирішує закрити цей рахунок через реорганізацію чи зміну правил бухгалтерського обліку. Що тоді? Раніше це було сірою зоною, де банки боялися зробити крок, а боржники намагалися скористатися прогалиною. Тепер НБУ чітко каже: арешт стосується коштів, а не самого рахунку. Отже, банк може відкрити новий рахунок, перенести туди арештовані кошти й виконати платіжну інструкцію стягувача.

Цей підхід здається логічним, але я, як юрист, бачу тут підводні камені. Чи не стане це лазівкою для недобросовісних боржників, які намагатимуться “перекидати” кошти між рахунками? І як бути з виконавцями, які часто стикаються з браком інформації про нові рахунки? На мою думку, потрібен чіткий механізм обміну даними між банками та виконавчою службою, щоб уникнути хаосу. Інакше ми ризикуємо загрузнути в судових спорах, де кожен тягнутиме ковдру на себе.

Виконавці та податкова: Хто тримає ключі від справедливості?

Цікаво, що НБУ окремо прописав реквізити для інструкцій від державних і приватних виконавців та податкової. Це розумний хід, адже ці структури мають різні повноваження й підходи. Наприклад, виконавець, який стягує борг за рішенням суду, і податкова, що полює на несплачені штрафи, — це різні світи. Але чи достатньо цього розмежування? Я часто чую від клієнтів скарги на те, що виконавці “забирають усе підряд”, не розбираючись у деталях. Нові правила могли б додати більше конкретики: наприклад, зобов’язати вказувати в інструкції мету стягнення чи походження боргу. Це дало б змогу уникнути помилок і захистити права платників.

Шляхи вперед: Як зробити безготівкові розрахунки зручними для всіх?

Стоячи на порозі цих змін, я не можу не думати про те, як їх удосконалити. По-перше, банки мають інвестувати в автоматизацію процесів. Якщо кожен платіж супроводжуватиметься повідомленням, без сучасних технологій це стане кошмаром. По-друге, потрібна просвітницька кампанія для громадян. Багато хто й досі не розуміє різниці між арештом коштів і закриттям рахунку, а це породжує паніку й судові позови.

Для боржників я б радила уважніше стежити за рухом своїх рахунків і не сподіватися, що зміна номера “врятує” від стягувачів. Для стягувачів — активніше співпрацювати з банками й виконавцями, щоб не втрачати час. А банкам я б побажала не лише виконувати нові правила, а й думати про клієнта: наприклад, розробити зручні додатки, де кожен зможе бачити статус своїх платежів у реальному часі.

Ці нововведення від НБУ — не просто технічні правки. Вони відображають дух часу, коли гроші стають невидимими, але їхня вага в нашому житті тільки зростає. Ми, українці, звикли до труднощів, але чи готові ми до світу, де кожен наш крок фіксується, а кожен платіж — під контролем? Я вірю, що ці зміни — шанс зробити наше фінансове життя простішим і справедливішим. Але для цього потрібна не лише воля регулятора, а й наша з вами готовність адаптуватися.