Чи можуть дані СОД РРО бути належним доказом податкового правопорушення під час фактичної перевірки?

Під час воєнного стану не рідкістю стала практика податкових органів проводити фактичні перевірки щодо дотримання вимог закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», без виїзду на місце провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання для проведення ревізійних дій. Податківці вважають, що немає необхідності досліджувати факти дотримання платником податків податкового законодавства «на місці» у разі, якщо в системі СОД РРО вже зафіксовано дані про порушення правил здійснення розрахунково – касових операцій. Достатньо лише перенести ці данні у акт перевірки та винести рішення про застосування штрафних санкцій. Зокрема, у такий спосіб податківці притягають підприємців до відповідальності за порушення п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (відсутність у чеку коду УКТ ЗЕД), або п. 1 та 2  ст. 3 Закону № 265/95-ВР (відсутність у чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку). 

Розберимося, ч є такі дії податківців правомірними.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

            Згідно з п. 1.2 Порядку № 1057 система зберігання і збору даних РРО - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

            Пунктом 2.2 розд. І Порядку № 1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

            Верховний суд України у своїй практиці неодноразово вказував, що дані СОД РРО за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки можливих порушень з боку платника податків. Отже, така інформація мала бути перевірена податківцями підчас фактичної перевірки, яка саме з цією метою і призначається. Обставиною, що має бути досліджена під час фактичної перевірки є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ (фіскальний чек). У розумінні  статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України  інформація, що міститься у СОД РРО не є належним доказом відображення господарських операцій, на підставі яких можливо встановити наявність/відсутність порушень положень  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначених у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржуються.

          Отже, спираючись виключно на дані СОД РРО при проведенні фактичної перевірки податківці помилково не вважають за необхідне здійснювати фактичну перевірка за місцем здійснення господарської діяльності платника, як того вимагає закон, а відтак податкова позбавляє себе можливості зібрати належні та допустимі докази порушення законодавства під час здійснення контрольно розрахункової операції, дослідити фіскальні чеки чи будь-яку іншу інформацію, що має значення для справи. Вказані обставини порушення податківцями процедури перевірки свідчать не лише тільки про здійснення своїх дій з порушення податкового законодавства, що впливає на можливість оцінки Акту перевірки як належного та допустимого доказу у справі, а і прямо впливають на обґрунтованість висновків про порушення платником податків Закону № 265/95-ВР.