Правила внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві

1. Загальні питання

Трудове законодавство України не містить визначення поняття правила внутрішнього трудового розпорядку (далі - ПВТР). Його неможливо знайти ані КЗпП, ані в інших нормативно-правових актах. 

Проте, ціла стаття 142 КЗпП має назву «Правила внутрішнього трудового розпорядку. Статути і положення про дисципліну», але немає розшифрування, що саме мається на увазі.

Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Окрім цієї статті, ПВТР зустрічаються і в інших статтях КЗпП, наприклад:

• ст. 21 - працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові;
• ст. 29 – роботодавець зобов'язаний при прийнятті на роботу ознайомити працівника з ПВТР;
• п. 3 ч. 1 ст. 40 – систематичне невиконання працівником ПВТР є однією з підстав для звільнення;
• ст. 52 – тривалість і режим роботи на підприємстві закріплюються у ПВТР;
• ст. 57 – час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається ПВТР;
• ст. 58 – порядок роботи при змінному графіку також встановлюється ПВТР;
• ст. 66 – перерви в роботі мають бути зафіксовані у ПВТР;
• ст. 143 – заходи заохочення працівників відображаються у ПВТР.

Незважаючи на відсутність закріпленого поняття, наявність ПВТР є не правом, а обов'язком для роботодавця.

Цю ж позицію підтримує і Мінсоцполітики. Зокрема у листі від 21.06.2017 № 312/0/22-17/13.

Правила внутрішнього трудового розпорядку – це локальний нормативний акт, що регулює внутрішній трудовий розпорядок на підприємстві та визначає взаємні права й обов'язки роботодавця і працівників.

Складовою ПВТР можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення:

• про зобов'язання працівників щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом, у тому числі інформації, що становить державну чи комерційну таємницю,
• про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Сфера дії ПВТР поширюється на всіх працівників підприємства, незалежно від інших обставин.

Відсутність ПВТР може призвести до неумисного порушення працівником трудової дисципліни, бо він не був ознайомлений з вимогами ПВТР.

При чому звільнити такого працівника за порушення трудової дисципліни проблематично: цілком імовірно, що суд поновить його на роботі. 

Без наявних ПВТР вплинути на несумлінних працівників майже неможливо.

2. Зміст та структура

Основний документ, який визначає зміст ПВТР, – Типові правила № 213, які були затверджені ще у 1984 році. 

Цей документ дуже старий, але він є чинним на підставі постанови ВРУ від 12.09.1991 №1545-XII, у частині, що не суперечить чинному трудовому законодавству. 

Роботодавець може взяти за основу деякі положення Типових правил № 213 при розробці ПВТР.

Доцільно під час розроблення ПВТР використовувати Збірник уніфікованих форм, у якому наведено зразок правил внутрішнього трудового розпорядку і пояснення щодо їх оформлення.

Головною умовою, яку необхідно виконати при складанні ПВТР, це те, що потрібно включити в них інформацію, що прямо передбачена статтями КЗпП.

ПВТР не можуть містити умов, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, бо в такому випадку вважатимуться недійсними.

ПВТР можуть мати наступну структуру:

1. Загальні положення.

У цьому розділі зазначають:

• нормативні документи, відповідно до яких розроблені ПВТР,
• з ким вони погоджені, 
• поняття, мету та сферу застосування,
• категорії працівників на яких вони розповсюджуються,
• іншу загальну інформацію.

2. Порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників.

У цьому розділі зазначають

• правила оформлення кадрових документів та ознайомлення працівників з ними;
• порядок прийняття працівника на роботу (укладання трудового договору);
• правила встановлення випробувального строку при прийнятті на роботу, у тому числі для різних категорій працівників;
• правила звільнення працівників.

3. Режим роботи. 

У цьому розділі зазначають робочий час і час відпочинку. 

При цьому у випадку, якщо в різних структурних підрозділах передбачений різний режим роботи, то про це також зазначають в ПВТР. 

Також, можна вказати, за наявності, способи фіксації факту початку та закінчення роботи персоналу. 

У випадку встановлення змінного графіку роботи, також зазначають порядок його організації.

4. Основні обов'язки працівників. 

У цьому розділі зазначаються основні обов'язки працівників, зокрема:

• дотримання встановленого ПВТР режиму робочого часу;
• виконання своїх трудових обов'язків;
• нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації підприємства;
• дотримання правил охорони праці;
• виконання інших вимог.

Конкретні обов'язки кожного працівника регламентуються внутрішніми положеннями підприємства, посадовими та робочими інструкціями, а також умовами трудового договору.

У ПВТР відображаються також інші обов'язки, крім передбачених у посадовій інструкції. 

Наприклад: 

• утримання робочого місця в чистоті; 
• паління у спеціально відведених для цього місцях; 
• дотримання корпоративних вимог та рекомендацій щодо ділового стилю; 
• користування мережею Інтернет з особистих питань працівника.

5. Основні обов'язки роботодавця. 

В цьому розділі, зокрема, слід відобразити обов'язки роботодавця:

• створити безпечні умови праці;
• забезпечити працівників необхідними для роботи матеріалами, інструментами, технікою;
• виконувати вимоги законодавства щодо виплати заробітної плати;
• виконувати правила надання відпусток та інших гарантій, передбачених трудовим законодавством.

6. Преміювання та системи заохочень. 

Тут варто детально описати систему заохочувальних заходів для працівників матеріального та морального спрямування, таких як подяку, надання грошових премій, цінних подарунків та інше.

7. Відповідальність працівників і правила накладення стягнень. 

У цьому розділі зазначають правила притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. 

При розробці цього розділу необхідно дотримуватися вимог глав IX і X КЗпП і пам'ятати, що не можна зазначати умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, бо в такому разі вони вважатимуться недійсними.

3. Правила оформлення

ПВТР необхідно скласти в письмовій формі.

ПВТР можуть бути оформлені на загальному бланку юридичної особи або на стандартних аркушах паперу формату А4 з дотриманням вимог ДСТУ 4163:2020

4. Порядок розробки та затвердження

Стаття 142 КЗпП визначає, що ПВТР затверджуються трудовим колективом за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Роботодавець не має чітких часових меж для затвердження ПВТР.

Для розробки та затвердження ПВТР на підприємстві, потрібно:

Крок 1. 

Підготувати проект ПВТР.

Зазвичай це здійснює кадрова служба (особа, відповідальна за роботу з кадрами) юридичної особи.

Крок 2. 

Підготовлений проект правил надається на ознайомлення й внесення за необхідності правок і доповнень усім працівникам юридичної особи.

Побажання працівників можна не враховувати взагалі або враховувати частково, адже законодавство не висуває такої вимоги до роботодавця.

Крок 3. 

Після доопрацювання проект правил узгоджується зі службою охорони праці (інспектором з охорони праці) юридичної особи. 

Крок 4. 

Погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом.

Крок 5. 

Затвердження зборами трудового колективу за поданням роботодавця. 

Це рішення має бути оформлене протоколом загальних зборів трудового колективу. 

Крок 6. Ознайомлення працівників.

Після затвердження ПВТР видається наказ про їх впровадження та порядок ознайомлення з ними працівників. У такий спосіб затверджені трудовим колективом правила стають легітимними.

Свою поінформованість щодо ПВТР працівники можуть засвідчити письмово у відомості для ознайомлення. Проте чіткої форми такого засвідчення наразі не встановлено. Тож роботодавець разом із працівниками може встановити цю форму самостійно.

5. Порядок внесення змін

ПВТР необхідно постійно оновлювати з метою забезпечення актуальності їх норм вимогам законодавства.

Якщо на підприємстві відбулись зміни, які стосуються внутрішнього трудового розпорядку, то необхідно оновити ПВТР. 

Зазвичай правила корегуються в кінці року, щоб урахувати зміни трудового законодавства, які відбулися протягом поточного року, або ж якщо плануються зміни в організації процесу праці з нового року. 

Іноді, змін стає настільки багато, що недоцільно їх вносити, а простіше затвердити нові ПВТР і запровадити їх з нового року. 

Вносити зміни до ПВТУ можна безліч разів: обмежень немає. Проте, необхідно враховувати, що всі зміни, які вносяться, повинні пройти всі кроки затвердження, що й самі ПВТР.

6. Відповідальність за відсутність ПВТР

Якщо на підприємстві немає ПВТР, то застосовуються наступні заходи відповідальності:

• на підставі ст. 265 КЗпП – штраф для суб'єкта господарювання в розмірі 1 МЗП. Цей штраф застосовується за порушення інших вимог законодавства про працю;
• на підставі ст. 41 КУпАП – адміністративний штраф для посадових осіб підприємства в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн).

На застосування такої відповідальності також вказує Мінсоцполітики у листі від 21.06.2017 №312/0/22-17/13.

Під час воєнного стану у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовують згідно ст. 16 Закону № 2136.