Відпустка наперед і звільнення: скільки можна утримати із зарплати?

Працівниця використала щорічну відпустку за поточний робочий рік наперед, але вирішила звільнитися до закінчення цього робочого року. Чи може роботодавець при остаточному розрахунку утримати всю суму за невідпрацьовані дні відпустки?

Не завжди. Закон дозволяє провести таке відрахування, але встановлює обмеження щодо його розміру, а за деяких підстав звільнення утримувати відпускні взагалі заборонено.

Коли можна утримати відпускні за невідпрацьовані дні

Якщо працівниця отримала щорічну відпустку в рахунок ще не відпрацьованої частини робочого року, а потім звільняється до його закінчення, роботодавець має право провести відрахування за відповідні дні.

Таке право передбачено ст. 127 КЗпП та ст. 22 Закону про відпустки.

Проте це не означає, що роботодавець може автоматично утримати із зарплати всю суму боргу.

Скільки можна утримати при звільненні

За загальним правилом ст. 128 КЗпП, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не повинен перевищувати 20% суми, яка належить працівниці до виплати.

Отже, якщо сума за невідпрацьовані дні відпустки більша за дозволений розмір відрахування, роботодавець не може в односторонньому порядку забрати весь остаточний розрахунок.

У межах установленого ліміту проводиться відрахування, а решту заборгованості працівниця може повернути добровільно, наприклад перерахувавши кошти на рахунок підприємства.

Інший варіант — працівниця може подати заяву з проханням утримати із належних їй при звільненні виплат повну суму заборгованості. У такому випадку йдеться про добровільне волевиявлення працівниці, а не про одностороннє відрахування роботодавцем.

Коли відпускні взагалі не утримують

Перед остаточним розрахунком обов'язково потрібно перевірити підставу звільнення. Адже законодавство передбачає випадки, коли відрахування за використані наперед дні відпустки не проводиться.

Зокрема, не утримують такі суми при звільненні у зв'язку з:

• переведенням працівниці на інше підприємство, в установу чи організацію;
• відмовою від переведення в іншу місцевість разом із підприємством або від продовження роботи через істотну зміну умов праці;
• призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
• виходом на пенсію;
• невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я;
• скороченням чисельності або штату;
• ліквідацією, реорганізацією, банкрутством чи перепрофілюванням підприємства, якщо звільнення проводиться з відповідної законодавчої підстави.

Тому сам факт того, що відпустка була використана «авансом», ще не означає, що роботодавець обов'язково повинен повернути частину відпускних.

А якщо звільнення за власним бажанням або угодою сторін

Якщо працівниця звільняється за власним бажанням або за угодою сторін, роботодавець може мати підстави для відрахування вартості невідпрацьованих днів відпустки.

Однак і в цьому випадку потрібно дотримуватися законодавчих обмежень щодо розміру відрахувань. Без добровільної згоди працівниці утримати весь остаточний розрахунок лише тому, що сума боргу за відпустку виявилася більшою, не можна.