Ухвалення Закону № 72* (набув чинності з 1 січня) «зірвало» нову хвилю обговорень довкола цієї теми.
* Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» від 28.12.2014 р. № 72-VIII (ср. ).
Статтю 39 ПКУ, що регулює правила трансфертного ціноутворення (далі — ТЦУ), цей Закон повністю виклав у новій редакції. Крім того, «постраждали» й інші норми ПКУ. Але, перш ніж перейти до них, звертаємо увагу: «контрольований» звіт за 2014 рік подається за «старими правилами». Тобто до 1 травня (останній день для цього — четвер 30 квітня) і згідно з нормами ПКУ, що діяли до 1 січня 2015 року (п. 2 розд. II Закону № 72). Тепер до змін.
Загальні зміни
Визначення звичайної ціни (викладено в п.п. 14.1.71 ПКУ) більше не поширюється на контрольовані операції. У ст. 39 ПКУ від такого поняття відмовилися!
Це, у свою чергу, знімає питання зі сферою дії цього підпункту. Таким чином, він, у тому числі правила визначення звичайних цін, поширюється на всі випадки, за якими в ПКУ залишилися посилання на звичайні ціни.
Що стосується змісту ст. 39 ПКУ, то він істотно змінився. Тепер ця стаття прямо посилається на принцип «витягнутої руки». Але не лякайтеся: її попередня редакція теж базувалася на ньому (хоча й не згадувала про це).
У чому він полягає? У тому, що в межах контрольованих операцій обсяг оподатковуваного прибутку має визначатися відповідно до принципу «витягнутої руки». Тобто умови таких операцій не повинні відрізнятися від умов, що застосовуються між непов’язаними особами в порівнянних неконтрольованих операціях.
Якщо ж ця умова порушується, тоді прибуток, що був би нарахований з урахуванням зазначеного принципу, потрапляє до оподатковуваного прибутку.
Як же визначити, чи відповідають умови контрольованої операції принципу «витягнутої руки»? За загальним правилом, для цього слугують п’ять уже знайомих методів: порівняльної неконтрольованої ціни, ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку, розподілу прибутку (п.п. 39.1.4, п. 39.3 ПКУ). Але зверніть увагу на правила та умови їх застосування — вони дещо змінилися (хоча, як і раніше, «головним» є метод порівняльної неконтрольованої ціни).
Водночас ви можете побачити, що, як і раніше, застосовувати ці правила потрібно тільки щодо контрольованих операцій. А тепер увага! Їх склад теж істотно змінився. Критеріїв також два — умовно їх можна назвати контрагентним та сумовим.
Почнемо з контрагентного. Для цілей нарахування податку на прибуток до контрольованих належать господарські операції (які операції належать до таких, дивіться в п.п. 39.2.1.4 ПКУ):
1) що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, які здійснюються з пов’язаними особами — нерезидентами;
2) з продажу товарів через комісіонерів-нерезидентів. Як бачите, це стосується навіть непов’язаних осіб;
3) що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією зі сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі / на території, перелік яких повинен затвердити Кабмін (до 1 січня цю роль відігравало розпорядження КМУ від 25.12.2013 р. № 1042-р).
До речі, критерії, за якими їх відбирає Кабмін, теж змінили. Зокрема, до них додали держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юросіб.
Водночас не дуже зрозуміло, як бути з господарськими операціями між пов’язаними особами — резидентами. Прямої норми, яка б зобов’язала застосовувати принцип «витягнутої руки» у цьому випадку, немає. Хіба що п.п. 39.2.1.5 ПКУ, який визначає умови, за яких сукупність господарських операцій, здійснюваних між пов’язаними особами із залученням (за посередництвом) осіб, які не є пов’язаними з ними, вважається контрольованою. Такі операції є контрольованими, якщо ці не пов’язані особи:
1) не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов’язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг), між пов’язаними особами;
2) не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами.
Але це ще не все. Є й сумовий критерій. Контрольованими можуть стати тільки ті господарські операції, за якими одночасно виконуються дві умови:
— загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов’язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховуються при визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн грн. за відповідний податковий (звітний) календарний рік;
— обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов’язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн грн. (без урахування ПДВ) або 3 % доходу, що враховується при визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.
І ще одне. Нардепи «перекроїли» склад пов’язаних осіб (п.п. 14.1.159 ПКУ). У результаті їх перелік виріс. Такими віднедавна визнають осіб (як юридичних, так і юридичної з фізичною), сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших осіб, гарантованих однією особою, щодо іншої перевищує суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза. А для фінустанов і компаній, що здійснюють виключно лізингову діяльність, — так і взагалі більш ніж у 10 разів.
Крім того, тепер значення має не тільки формальна «пов’язаність», а й фактична. Якщо податківці виявлять факт практичного контролю фізособи/юрособи за бізнес-рішеннями юрособи/юросіб, вони зможуть звернутися до суду щодо визнання таких осіб пов’язаними. Не дуже зрозуміло, що податківці нададуть як докази (у ПКУ цей момент прописали досить лаконічно). Але, судячи з усього, вони використовуватимуть докази, загальні для адміністративного процесу (ч. 1 ст. 69 КАСУ).
Зміни містять опосередковане посилання на необхідність застосування правила «витягнутої руки» і до неконтрольованих операцій (п.п. 39.2.1.6 ПКУ). Водночас підстав для цього ми не бачимо. Сподіваємося, найближчим часом податківці прояснять ситуацію.
Звітність і контроль
Зверніть увагу: якщо ви протягом звітного року здійснювали контрольовані операції, то маєте надати податківцям інформацію про них. Зробити це доведеться разом з декларацією з податку на прибуток (як додаток до неї). При цьому вперше таку інформацію доведеться подати разом з декларацією за 2015 рік, тобто до цього моменту ще є час.
І тільки якщо обсяг контрольованих операцій з одним контрагентом перевищить 5 млн грн. (без урахування ПДВ), вам доведеться подати звіт про контрольовані операції — до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв’язку.
Крім того, як і раніше, податківці мають право надіслати запит. На нього вам доведеться протягом місяця надати документацію за відповідною операцією. Склад такої документації наведено в п.п. 39.4.6 ПКУ. Якщо раніше це правило відрізнялося для великих платників податків і всіх інших, то тепер вимоги для них однакові.
Податківці зможуть проводити документальні перевірки контрольованих операцій (перелік підстав див., зокрема, у п.п. 39.5.2.1 і ст. 78 ПКУ). При цьому, ураховуючи виняток з ПКУ п. 79.4, не можна бути впевненим, що такі перевірки будуть тільки невиїзними.
У разі проведення «контрольованої» перевірки відповідно до ст. 39 ПКУ податківці мають право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 2555-го дня. Щоб ви розуміли, це без дня — двох сім років.
Змін зазнали й покарання:
1) за неподання/несвоєчасне подання звіту загрожує 100 мінімальних зарплат на 1 січня податкового/звітного року;
2) якщо не включити до звіту контрольовану операцію, штраф становитиме 5 % від суми такої операції (цікаво, що цей штраф може виявитися навіть більшим за той, що загрожує за неподання звіту);
3) якщо ж не подати документацію на запит податківців, то штраф становитиме 3 % від суми контрольованих операцій, щодо яких не подано документацію (але не більше 200 мінімальних зарплат за всі не задекларовані контрольовані операції).
Такі ось новини щодо ТЦУ або, точніше кажучи, застосування принципу «витягнутої руки».