Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, серпень, 2016/№33
Друкувати

Непогашеним авансовим звітам виповнилося три роки: чи буде дохід?

Михайло Шевчук • податковий експерт, m.shevchuk@buhgalter911.com
Якщо на кінець року ми не розрахуємося за авансовими звітами 3-річної давності, то чи повинні будемо показати цей борг у доходах у декларації з податку на прибуток?
позовна давність, кредиторська заборгованість

Згідно з п. 5 П(С)БО 11 і п. 15 П(С)БО 15, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У принципі, можна говорити, що навіть після закінчення строку позовної давності* за заборгованістю, що цікавить нас, дохід не виникає, якщо ми не відмовляємося від його погашення (плануємо погасити його в майбутньому). Водночас Інструкція № 291** прив’язує виникнення доходу до закінчення строку позовної давності, тому безпечний підхід — показувати дохід за кредиторською заборгованістю, строк позовної давності за якою минув (інше питання — коли він мине, про що нижче).

* Див. статтю «Строк позовної давності: як рахувати та застосовувати» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 17.

** Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291.

Для високодохідних платників податку на прибуток і низькодохідних «добровольців» не передбачено жодних коригувань у частині таких доходів (не плутати зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості), тобто «правила гри» повністю орієнтовані на бухоблік. Те ж саме стосується і низькодохідних платників.

А для платників єдиного податку групи 3, що є платниками ПДВ, п. 292.3 ПКУ так і зовсім окремо визначено, що до суми доходу включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Причому стосується це як юр-, так і фізосіб.

Але для того, щоб з’ясувати, чи минув такий строк, пропонуємо глибше поринути у природу відносин, у межах яких первісно виникла кредиторська заборгованість.

Заборгованість у межах цивільно-правових відносин. Саме з таким видом відносин маємо справу в разі, якщо, наприклад, заборгованість виникла через те, що працівник придбав товари (роботи, послуги) на користь підприємства за свої кошти. А оскільки відносини цивільно-правові, то й регулюються вони нормами ЦКУ.

Є і противники такої позиції, які вбачають і в такому разі складові трудових відносин (про такі відносини піде мова в наступному підрозділі).

Питаннями позовної давності в ЦКУ займається гл. 19 розд. V. Згідно з цими правилами перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Причому за зобов’язаннями з визначеним і невизначеним строком виконання*** діють різні правила визначення початку строку позовної давності.

*** А також якщо строк виконання зобов’язань визначено моментом пред’явлення вимоги.

Строку компенсації підприємством підзвітному працівнику витрат, понесених понад видану йому під звіт готівку, чинним законодавством не встановлено. Відповідно перебіг позовної давності в такому разі згідно з ч. 5 ст. 261 ЦКУ розпочинається з дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Для визначення моменту початку перебігу строку звернення до суду працівник повинен звернутися до роботодавця з вимогою щодо повернення йому понесених витрат.

Тобто доки таку вимогу працівник не пред’явив, ні про те, що про виникнення доходу в бухгалтерському (і податковому) обліку, але навіть про початок перебігу строку позовної давності говорити не доводиться. А виникнення доходу від списання кредиторської заборгованості, як ви розумієте, може статися тільки після закінчення такого строку. Тобто в загальному випадку через три роки після його початку ( ст. 257 ЦКУ).

Якщо вимога буде пред’явлена працівником, то підприємство, як боржник, зобов’язане виконати її згідно з ч. 2 ст. 530 ЦКУ в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги. Виняток можливий у разі, якщо обов’язок негайного виконання випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Тільки після закінчення такого строку, якщо підприємство не погасить свій борг, почне «цокати годинник», що сповіщає про перебіг позовної давності.

Але тут важливо врахувати такий момент. Є деяка небезпека застосування податківцями логіки, що позовна давність почне свій перебіг одразу, а не після пред’явлення працівником вимоги щодо повернення йому понесених витрат (див. врізку ліворуч про ВГСУ)!

Той же ВГСУ неодноразово застосовував цей підхід щодо договорів купівлі-продажу, в яких не встановлено строку виконання.

Тому обережний платник, який не бажає визнавати доходи, повинен звернути увагу на правила призупинення ( ст. 263 ЦКУ) або переривання строку позовної давності ( ст. 264 ЦКУ). В останньому випадку перебіг позовної давності згідно з ч. 3 ст. 264 ЦКУ починається заново, тобто при виконанні однієї з умов, наведених у цій статті, є можливість відстрочити виникнення доходу.

Заборгованість у межах трудових відносин. Не рідкісні ситуації, коли авансу, виданого підзвітній особі на відрядження, не вистачає для того, щоб повністю відшкодувати всі витрати, понесені у відрядженні. Унаслідок цього в підприємства виникає кредиторська заборгованість перед працівником.

Стосунки, в межах яких виникає така заборгованість, на нашу думку, мають більше ознак трудових, ніж цивільно-правових. Проте одностайності в цьому питанні як з боку контролюючих органів, так і з боку судів, на жаль, не спостерігається.

Якщо припустити, що мають місце все ж цивільно-правові відносини (повторимося, ми не прихильники подібної позиції), то справедливі всі ті висновки, що прозвучали в попередньому підрозділі статті.

Для трудових відносин — свої правила, установлені КЗпП.

Стаття 233 цього Кодексу дає працівнику право звернутися із заявою про рішення трудового спору до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Але чи можна в такому разі пов’язувати «старт» перебігу позовної давності з датою затвердження авансового звіту?

Упевнені, ні. Адже говорити про будь-яке порушення саме в такий день не доводиться. Коли ж працівник «повинен був дізнатися про порушення свого права»? Оскільки конкретних строків для проведення остаточного розрахунку з працівником (у частині сум, що були витрачені «з його кишені») чинним законодавством не встановлено, порушення може мати місце тільки в разі проведення розрахунку з працівником (наприклад, якщо він був неповним). Наразі ж розрахунок не відбувся зовсім, тож і перебіг строку позовної давності, виходить, не «стартував».

Доки розрахунок з працівником не проведено (у цей момент працівник дізнається про порушення його прав), позовна давність свого перебігу не розпочинає.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам