«Філія» у фізособи-підприємця: «Що? Де? Куди»?

А чи може взагалі ФОП обзавестися філією або представництвом в іншому місті? За документами — ні. Філія або представництво — це відокремлені підрозділи юросіб ( ст. 95 ЦКУ).

Але це не означає, що госпдіяльність підприємця має географічні перешкоди. Ви можете відкрити в іншому місті будь-який торговельний або виробничий об’єкт і ласкаво назвати його «філієчкою». Головне — розуміти податкові наслідки такого кроку.

«Роздвоєння» місця обліку

У процесі «наступу» на нові території ФОП може придбати в іншому місті у власність будівлю (її частину) або взяти нерухомість в оренду. На додаток до будівлі у нього може з’явитися земельна ділянка, свердловина, опалювальний котел тощо. Усе це об’єкти оподаткування. У зв’язку з їх наявністю в користуванні або власності у ФОП може виникнути обов’язок подавати звітність або сплачувати деякі податки (збори) за місцем розташування «об’єкта» (наприклад, магазину). Як же налагодити співпрацю з ДПІ в іншому місті?

Підприємцю потрібно стати на облік у цій податковій за неосновним місцем. «Обзавестися» неосновним місцем обліку в певних випадках пропонує п. 63.3 ПКУ. Які це випадки? Наявність в іншому місті підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування чи об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

При цьому основним місцем обліку залишається податковий орган за місцем проживання ФОП (податковою адресою).

Водночас п. 7.1 Порядку № 1588* конкретизує: такий крок потрібний, якщо на «освоєній» території у підприємця не просто з’явилися об’єкти, а виникли обов’язки зі сплати якихось податків (зборів) і подання за ними звітності.

* Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588.

Для взяття на облік за неосновним місцем до ДПІ подають заяву.

Покваптеся! На це відведено 10 робочих днів з моменту реєстрації прав на об’єкт нерухомого майна або відкриття об’єкта, через який провадитиметься діяльність.

Також не забудьте подати в той самий строк повідомлення за формою № 20-ОПП і вказати в ньому відомості про новий об’єкт обліку. Незалежно від того, де з’явився об’єкт, таке повідомлення подають до рідної ДПІ, тобто за місцем основного обліку.

Зауважимо: податківці відлік строку здійснюють від дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди приміщення або іншого документа на право володіння, користування чи розпорядження, а не відкриття магазину (роз’яснення в категорії 119.11 ЗІР).

Далі перейдемо до правил подання звітів і сплати тих чи інших податків при відкритті торговельної точки в іншому місті.

Податкові секрети нового «будиночка»

Розпочнемо з податків, платником яких може виявитися власник або орендар будівлі/приміщення з прилеглою територією під той же магазин.

Податок на нерухомість. Фізособи, у власності яких перебувають об’єкти нежитлової нерухомості, платять податок за неї до місцевого бюджету того населеного пункту, де вона розміщена. Подавати декларацію з цього податку та самостійно розраховувати його суму фізособам (у тому числі ФОП) не потрібно. Цю суму разом з реквізитами для сплати вказують в податковому повідомленні-рішенні, яке надсилається власнику до 1 липня року, наступного за базовим (звітним). Сплатити податок на нерухомість потрібно протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення**.

Вперше такий податок за НЕжитлову нерухомість «фізикам» доведеться сплатити у 2016 році за 2015-й. До цього оподатковувалися тільки житлові квадратні метри.

** Усі деталі знайдете у статті «Податок на нерухомість для фізичних осіб: що врахувати, на що звернути увагу» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 7).

Екологічний податок. Платниками цього податку можуть бути як загальносистемники, так і єдиноподатники. Ви здогадуєтеся, що обов’язок сплачувати екоподаток виникає тоді, коли ФОП забруднює навколишнє середовища, а точніше, при використанні «нехороших» об’єктів. Більшість ФОП не мають справи з розміщенням відходів (у розумінні п.п. 14.1.223 ПКУ) і скиданням у водні об’єкти забруднюючих речовин. Тому актуальним для них залишається забруднення атмосферного повітря викидами від стаціонарних джерел забруднення.

Що ж це за джерела? Підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу ( п.п. 14.1.230 ПКУ). Такими агрегатами, зокрема, можуть бути генератори, котли, міні-електростанції та інше обладнання, яке працює на пальному.

Так от, сплачувати екоподаток повинен саме той, хто використовує агрегат, що забруднює атмосферне повітря своїми викидами. А це може бути як власник приміщення, де перебуває такий агрегат, так і його орендар.

Підпунктом 250.2.1 ПКУ передбачено, що декларацію з екоподатку подають за місцем розміщення стаціонарних джерел, туди ж сплачують сам податок. Якщо місце подання декларації не збігається з місцем основного обліку, ФОП повинен подати до рідної ДПІ копію відповідної декларації ( п. 250.8 ПКУ).

Строки для подання як самої декларації, так і її копії є стандартними для квартального звітного періоду — 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. Сплатити податок слід протягом наступних 10 календарних днів ( п. 250.2 ПКУ).

Рентна плата за спецводокористування. Підприємцю на будь-якій системі оподаткування, який придбав або орендував будівлю (приміщення), слід замислитися про рентну плату, а точніше, про дві з шести її складових: за спеціальне використання води ( ст. 255 ПКУ); за користування надрами для видобутку корисних копалин ( ст. 252 ПКУ).

Почнемо зі спецводоренти (якщо по-старому — то водозбору). Власник будівлі повинен визначити, чи буде він використовувати воду виключно для задоволення власних санітарно-гігієнічних і питних потреб***. Якщо так, то від сплати цього платежу він звільнений ( п.п. 255.4.1 ПКУ). Якщо ж, крім цього, він використовуватиме воду для виробничих цілей — будьте ласкаві вносити рентну плату за весь обсяг спожитої води.

*** У туалетних, душових, ванних кімнатах та умивальниках і для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Тепер декілька слів про ситуацію, коли ФОП орендує приміщення під магазин. Чи повинен він сплачувати рентну плату за спеціальне використання води у приміщенні? Тільки тоді, коли отримує воду за договором на її постачання та використовує для виробничих цілей. Таким чином, для цього у орендаря має бути укладений прямий договір з водоканалом, а це відбувається досить рідко. Якщо у вас саме такий випадок, але вся вода витрачається на санітарно-гігієнічні потреби, то, звичайно ж, ви є неплатником спецводоренти.

Ну й звісно, з вас нічого не візьмеш, якщо договір водопостачання орендованого вами приміщення значиться за його власником, — платіж до бюджету за спеціальне використання води лежатиме на ньому.

Подавати декларацію і сплачувати спецводоренту потрібно за місцезнаходженням водних об’єктів за ставками збору, встановленими для цих водних об’єктів. Разом з нею подають паперові копії дозволу на спецводокористування або договори на постачання води. Строки подання декларації та всіх копій, що додаються до неї, є стандартними — 40 днів після закінчення звітного кварталу.

Рентна плата за надра (при видобутку підземних вод). Тепер перейдемо до «надрокористувачів». До їх числа потрапляють суб’єкти, які провадять господарську діяльність з видобутку підземних вод: мають на своїй ділянці та експлуатують свердловину.

Зверніть увагу: підземні води віднесені до «заборонених для єдиноподатників» корисних копалин загальнодержавного значення (див. також лист ДФСУ від 18.11.2015 р. № 10767/Б/99-99-17-02-02-14). Виходить, що формально працювати на єдиному податку власнику свердловини не можна. Не ризикуйте, навіть якщо ви використовуватимете воду виключно для пиття та поливання клумб.

Водночас оренда будівлі або приміщення не зобов’язує орендаря брати в оренду ще й земельну ділянку під ними, тобто користувачем свердловини залишиться орендодавець нерухомості. Саме він і буде платником ренти. Ви з ним можете укласти договір на водопостачання орендованого приміщення.

Об’єкт обкладення рентною платою при видобутку прісних підземних вод виникне у власника ділянки (загальносистемника) тільки у тому випадку, якщо глибина свердловини більше 20 метрів. А ось якщо ви берете підземну воду зі свердловини меншої глибини, то платити за надрокористування не потрібно, оскільки об’єкт оподаткування відсутній ( п.п. 252.4.1 ПКУ). Хоча податківці чомусь мають із цього приводу суперечливі думки (див. відповідні консультації в категорії 130.01 ЗІР).

Звітність з цього платежу адресується ДПІ за місцезнаходженням свердловини. Подається вона у строк для квартальної звітності. Якщо місце основного обліку не збігається з місцезнаходженням свердловини, потрібно подати копію податкового розрахунку до рідної ДПІ. Сплачувати ренту за надра слід щокварталу за місцезнаходженням свердловини у традиційні для квартальних податків строки ( п. 257.5 ПКУ).

Земельний податок. Головуючим у питанні сплати цього податку у разі правочинів з нерухомістю є п. 287.6 ПКУ. Відповідно до цієї норми після 01.01.2015 р. обов’язок з його сплати у власників будівель/приміщень з’являється тільки після держреєстрації прав на земельну ділянку під придбаною нерухомістю.

Земельний податок платять за місцезнаходженням земельної ділянки — за правилами для звичайних фізосіб. Які ж це правила? Дуже прості: дочекатися отримання за податковою адресою повідомлення-рішення (до 1 липня поточного року) від податківців. У ньому будуть зазначені сума податку та реквізити для його сплати. Протягом 60 днів після отримання потрібно сплатити зазначену в ньому суму ( п. 287.5 ПКУ).

Єдиноподатники, які використовують власні земельні ділянки в госпдіяльності, звільнені від сплати земельного податку ( п.п. 4 п. 297.1 ПКУ). Причому навіть якщо земподаток сплачують за «громадянськими» правилами. Однак, на нашу думку, єдиноподатнику краще повідомити про це податківців заявою в довільній формі.

Орендна плата за землі держкомвласності. Це загальнодержавний податок. Вище ми зазначили, що орендар не зобов’язаний разом з будівлею брати в оренду земельну ділянку. Замість цього багато хто з орендарів будівель (приміщень) компенсує орендодавцю нерухомості його витрати на сплату орендної плати за державні або комунальні землі. При цьому самі орендарі будівель/приміщень платниками цього податку не є та звітності з нього до податкової інспекції не подають.

Але якщо вже ви придбали будівлю та держкомземлю під нею офіційно оформили на себе на праві оренди, то внесення орендної плати до бюджету вам не уникнути. Причому зверніть увагу — з орендної плати єдиноподатники не мають пільг.

Який порядок декларування та сплати? Тут усе залежить від того, хто виступає орендарем за договором оренди землі: звичайний громадянин чи ФОП. У першому випадку діють ті самі правила, що описані вище для земподатку. У другому — підприємцю доведеться подати декларацію з плати за землю до ДПІ за місцезнаходженням земельної ділянки, ставши в ній на облік за неосновним місцем.

Її подають один раз на рік не пізніше 20 лютого поточного року, розписавши щомісячні суми до сплати наперед або окремо за кожний місяць. Крім того, існує можливість подавати таку деку щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

За новоукладеними договорами оренди підприємець подає декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним ( п. 286.4 ПКУ). На нашу думку, вона може бути як річною, так і щомісячною.

Сплачувати орендну плату потрібно за місцем розташування орендованої земділянки.

Роздрібний продаж: ПДВ та акцизний податок

Підприємці реєструються платниками ПДВ тільки за місцем основного обліку, там же звітують і сплачують ПДВ за реквізитами рідної ДПІ. Інше в цьому випадку не передбачене.

«Роздрібний» акцизний податок. Сплачувати його слід за місцем реалізації таких товарів, тобто до місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, на території яких розташовані пункти продажу підакцизних товарів ( п.п. 222.3.2 ПКУ). Декларації з акцизного податку подавайте до ДПІ, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці за місцезнаходженням пунктів продажу підакцизних товарів.

Податки та ЄСВ «за себе»

ПДФО і військовий збір (ВЗ) «за себе», а також ЄСВ «за себе» підприємці сплачують за місцем основного обліку, незалежно від того, на території якого міста будуть отримані доходи. Подавати декларацію про доходи підприємця на загальній системі або декларацію платника єдиного податку потрібно до ДПІ за податковою адресою (за місцем проживання, за яким така особа береться на облік як платник податків у контролюючому органі ( п. 45.1 ПКУ)). Підприємницькі звіти з ЄСВ «за себе» (форми № Д5 і № Д6) також подають за місцем обліку. А воно безпосередньо пов’язане з місцем проживання (реєстрації) підприємця.

Важливо! Підприємець на єдиному податку групи 3 отриманий в іншому місті дохід оподатковуватиме за звичайною ставкою — 3 % або 5 %.

Водночас платники групи 2 мають пам’ятати: провадячи діяльність на територіях різних місцевих рад, сплачувати єдиний податок потрібно за максимальною ставкою (як прописано в п. 293.7 ПКУ — 20 % від мінімальної зарплати на 1 січня поточного року).

Адреси місць провадження діяльності мають бути внесені до Реєстру платників єдиного податку. Ви відкриваєте нову «точку»? Тоді подайте до ДПІ за місцем обліку відповідну заяву. В які строки? Вони залежать від групи, в якій працює єдиноподатник, і встановлені пп. 298.5 і 298.6 ПКУ. Єдиноподатники групи 2 подають таку заяву не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому додалося ще одно місце провадження госпдіяльності, в нашому випадку — інше місто. Єдиноподатники групи 3 подають таку заяву разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, в якому відбулася така зміна.

ПДФО, ВЗ, ЄСВ за працівників

Підпунктом «а» п.п. 168.4.5 ПКУ встановлено: підприємець — податковий агент сплачує ПДФО до відповідного місцевого бюджету за місцем своєї реєстрації в контролюючих органах. Вважаємо, що в цьому випадку йдеться про основне місце обліку (податкову адресу) підприємця.

Також у ДПІ за основним місцем обліку потрібно сплачувати ВЗ з доходів працівників.

Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подаєте до ДПІ за місцем податкової адреси ФОП.

Таким чином, якщо ви як податковий агент справляєте ПДФО та ВЗ, то перераховуйте його за місцем своєї податкової адреси. Це є актуальним і для справляння платежів з доходів працівників, які зареєстровані (прописані) і працюють в іншому місті.

Зверніть увагу: місце реєстрації того, кому ви виплачуєте дохід, не має значення!

Тепер про ЄСВ, який справляється із заробітної плати та винагороди. Незалежно від того, де провадить діяльність підприємець та (або) його працівники, ЄСВ сплачується за місцем основного обліку підприємця. Таке саме стосується і звітності з ЄСВ за працівників за формою № Д4.

Додамо, що повідомлення про прийняття на роботу іногородніх працівників підприємець також подасть до ДПІ за місцем основного обліку.