Первинні документи російською мовою: чи є право на життя?

¹ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

² Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI.

Розпочнемо з короткого екскурсу в історію питання. А саме тих часів, коли «головним» у частині мовної політики був Закон № 8312³.

³ Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI.

«Сива давнина» . Пункт 1.3 Положення № 88 і тоді вимагав, щоб усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність складалися українською мовою. А поряд з українською мовою дозволяв застосовувати й інші мови в порядку, визначеному ст. 11 Закону № 8312.

Ця стаття, у свою чергу, закріплювала за українською мовою статус мови роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій.

Але із цього правила були передбачені деякі винятки.

По-перше, у місцях проживання більшості громадян інших національностей поряд з українською могли використовуватися і їхні національні мови (згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 8312).

По-друге, у випадках коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення окремих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів (міста, села, району тощо) не володіли в належному обсязі національною мовою або коли в межах адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживали кілька національностей, жодна з яких не становила більшості населення цієї місцевості, у роботі органів і організацій могла використовуватися українська мова або мова, прийнята для всього населення (ч. 3 ст. 3 Закону про мови).

Але порядок застосування цих норм залишався вкрай невизначеним.

Мін’юст визнавав можливість застосування інших, окрім української, мов при заповненні договорів і первинних документів, не конкретизуючи при цьому, в яких випадках це можливо (лист від 18.06.2002 р. № 21-44-840).

Мінфін же двозначності в приписах законодавства не бачив, підкреслюючи у своєму листі від 22.07.2002 р. № 043-512/13-6449 (ср. ), що при складанні українськими підприємствами первинних бухгалтерських документів повинна застосовуватися українська мова.

НБУ, у свою чергу, відповідаючи на запитання про правові наслідки використання російської мови при оформленні розрахункових документів, виходив з того, що діючі вимоги стосувалися виконання українською мовою всіх текстових елементів бланків розрахункових документів, а не мови їх заповнення (лист від 05.11.2003 р. № 18-209/3959-8111).

Час дії нового Закону про мови. З його появою (набрав чинності 10.08.2012 р.) суб’єкти господарювання, що мешкають в адміністративно-територіальних одиницях, місцевими радами яких певним мовам надано статус регіональних, стали почувати себе вільніше у складанні первинних документів не лише українською, але й такими регіональними мовами.

Той же Мінфін (лист від 05.04.2013 р. № 31-08410-07-27/10841) поглянув на ситуацію з іншого боку , визнавши можливість застосування поряд з українською мовою й інших мов у порядку, визначеному законодавством.

Ми схилялися до думки, що якщо за погодженням між контрагентами документ був складений, наприклад, російською мовою, то з таким документом проблем виникати не повинно було.

Зараз. Пункт 1.3 Положення № 88 і зараз містить вимогу складати всі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерську й іншу звітність українською мовою (раніше в цьому пункті йшлося лише про бухзвітність).

Також у цьому пункті, як і раніше, зазначено, що поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова в порядку, визначеному Законом про мови (у будь-якому випадку це не стосується податкових накладних, оскільки згідно з Порядком № 1307⁴ вони складаються українською мовою). Але ось із означеним Законом дійсно виникла проблема: згідно з рішенням КСУ від 28.02.2018 р. № 2-р/2018 він визнаний таким, що не відповідає Конституції України.

⁴ Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307.

Здавалося б, ми знову повернулися до «болота», що мало місце за часів дії Закону № 8312 (див. початк статті)? Не зовсім так! Цей Закон, як і раніше, має статус «втратив чинність». Принаймні, про це свідчить офіційний портал ВРУ⁵.

⁵ http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/8312-11.

Хоча, взагалі, оскільки втратив чинність цей Закон з дня набрання чинності новим Законом про мови (ч. 2 Прикінцевих положень Закону про мови), то тепер, коли той визнаний неконституційним, втратити чинність повинна й ця норма….

Узагалі рішення Конституційного Суду України «відкрило скриньку Пандори» , адже Законом про мови свого часу були внесені зміни до 33 нормативно-правових актів (у тому числі кодексів, законів і постанови ВРУ). Серед змінених — ЦПКУ, ГПКУ, КАСУ та інші . Причому 28 із них залишаються чинними й нині, і, відповідно, потребують внесення поправок…

Звідси висновок: з використанням російської мови в первинці ситуація стала ще гіршою, ніж колись була за часів дії Закону № 8312. Відповідно, ми б не рекомендували зараз приймати ті ж акти російською мовою.