Отключить рекламу

Підпишіться!


Бухгалтер 911, серпень, 2018/№32
Друкувати

Єдиноподатник організовує захід за кордоном

Бала Людмила, налоговый эксперт
Підприємець групи 3 хоче надати резидентові послуги з організації заходу. Але «заковика» в тому, що захід проходитиме за кордоном. Чи можливо це для єдиноподатника? І які підводні камені потрібно врахувати?

Чи дозволена ЗЕД

Розпочнемо з того, що є обмеження для перебування в конкретній групі єдиного податку і для перебування на спрощеній системі взагалі.

Група 3 з груп 1 — 3 найменш «обмежена» внутрішніми обмеженнями. Можна виділити хіба що обов’язковий вибір ставки 5 % «ювелірами» (п.п. 293.3 ПКУ). Щодо вибору замовників (контрагентів) обмежень (як для єдиноподатників групи 2) немає.

Що стосується «загальних» обмежень для єдиноподатників груп 1 — 3, то вони перелічені в п.п. 291.5 ПКУ. Наприклад, не можна займатися діяльністю з організації, проведення гастрольних заходів (п.п. 10 п.п. 291.5.1 ПКУ).

При цьому заборони на саму собою ЗЕД немає!

Податківці теж не заперечують (категорія 107.01 ЗІР). Як правильно зазначили фіскали, головне — не займатися тими видами діяльності, які, у принципі, заборонені єдиноподатникам1. А де працювати: на території України чи за її межами — не має значення.

1 Про те, які види ЗЕД заборонені спрощенцям, ми розповідали в статті «Підприємець на єдиному податку і ЗЕД: що можна, а що не можна» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 33).

Де сховалася ЗЕД

Тут цікавий момент. У нашій конкретній ситуації відносини між замовником послуг і виконавцем узагалі не є ЗЕД.

Адже обоє вони — резиденти, а ЗЕД передбачає взаємодію резидента й іноземного суб’єкта господарювання, причому неважливо, на якій території ця взаємодія відбувається: в Україні чи за кордоном (ст. 1 Закону про ЗЕД2).

2 Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.

Водночас, виконуючи організацію заходу за кордоном для українського замовника, наш єдиноподатник, безумовно, взаємодіятиме і з іноземними суб’єктами господарювання. Зокрема, купуватиме в них товари або роботи (послуги). Це вже буде дійсно ЗЕД.

Утім, жодних особливих обмежень тут немає: купувати підприємець може що завгодно.

Купівля товарів для заходу

Якщо єдиноподатнику доведеться купити якісь товари для організації заходу за кордоном, але він не має наміру ввозити їх до України, то:

1) ці товари не доведеться розмитнювати (оформляти на них ВМД не потрібно, оскільки вони не перетинають митницю, відповідно єдиноподатник може не проходити акредитацію на митниці — ст. 455 і п. 57 ст. 4 МКУ3);

3 Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-IV.

2) з них не доведеться сплачувати ПДВ (вони не є об’єктом обкладення ПДВ, оскільки місце постачання перебуває за межами України — п.п. «а» п. 185.1, п. 186.1 ПКУ);

Ці операції не потрібно відображати в ПДВ-декларації.

3) оскільки підприємець заплатить за них нерезидентові зі свого поточного рахунку, цю операцію потрібно буде зняти з валютного контролю в банку протягом 180 днів! Для цього доведеться подати до банку документи, що підтверджують використання товару за кордоном на підставі договорів, контрактів, угод або інших форм документів, які використовуються в міжнародній практиці і можуть вважатися договором (п. 3.6 розд. 3 Інструкції № 1364).

4 Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136.

Що це за документи? У листі від 19.08.2016 р. № 18026/6/99-99-15-02-02-15 ДФСУ не висувають жодних особливих вимог до таких документів. Податківцям достатньо, щоб такі документи відповідали правилам оформлення бухгалтерських первинних документів.

Цілком можливо, що їм достатньо буде оплаченого інвойсу (для підтвердження купівлі товару), а також договору з українським замовником на організацію заходу і, можливо, кошторису заходу.

Але краще заздалегідь уточнити список необхідних документів у самого банку, оскільки саме банк ставить валютну операцію на контроль і знімає її.

А чи не можна обійти валютний контроль, поїхавши за кордон особисто (або відряджаючи туди працівника) і на місці купити всі необхідні товари за готівку?

Відразу застерігаємо від таких дій. Річ у тому, що згідно із законодавством резидент може розрахуватися з нерезидентом тільки через банк (ст. 7 Декрету № 15-935). Готівкові розрахунки, на жаль, під забороною !

5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.

Про це нагадують і податківці (категорія 109.13 ЗІР).

А штраф за порушення цієї заборони «кусючий» — він дорівнює сумі валюти, витраченої за кордоном (абз. 6 п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93). Тож краще із цим не жартувати.

А чи можна розрахуватися за допомогою платіжної картки? На жаль, але й тут — заборона . Річ у тому, що валютні платіжні картки не можна використовувати для розрахунків за ЗЕД-контрактами (п. 8.3 Інструкції № 4926, категорія 114.02 ЗІР).

6 Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Купівля послуг для заходу

З товарам розібралися. Але дуже ймовірно, що в процесі організації заходу підприємцеві доведеться купувати не лише товар, але й послуги. Що потрібно врахувати в цьому випадку?

По-перше, жодних митних формальностей за послугами немає, оскільки матеріальні об’єкти через кордон не переміщаються. Отже, в єдиноподатника немає потреби проходити акредитацію на митниці.

По-друге, такі послуги не обкладаються ПДВ. Чому? Тому, що якщо місце постачання послуг перебуває за межами митної території України, ці послуги не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. «б» п. 185.1 ПКУ). А за загальним правилом місце постачання послуг — це місце реєстрації постачальника послуг, тобто зарубіжна територія (п. 186.4 ПКУ).

Щоправда, із загального правила є винятки, зазначені в пп. 186.2 і 186.3 ПКУ. Так, місцем постачання послуг може бути:

1) місце фактичного надання послуг (для послуг, супутніх перевезенню: навантаження, розвантаження тощо, оцінки й експертизи рухомого майна, перевезення пасажирів і вантажів, ремонтних робіт і переробка сировини, послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг, включаючи організацію таких заходів, для послуг з організації платних виставок, конференцій, семінарів тощо);

2) або місце фактичного розташування нерухомості (для послуг агентств нерухомості і послуг з підготовки і проведення будівельних робіт тощо);

3) або місце реєстрації замовника послуг (наприклад, для рекламних послуг, консультаційних, інжинірингових, юридичних, бухгалтерських, послуг з розробки, постачання і тестування програмного забезпечення, для посередницьких, транспортно-експедиторських послуг, послуг з надання в оренду рухомого майна тощо).

Ось тут (пункт 3) якраз і потрібно бути на сторожі. Якщо єдиноподатник у процесі організації заходу придбаватиме саме такі послуги за кордоном (п. 186.3 ПКУ), з їх вартості доведеться сплатити 20 % ПДВ, незалежно від того, є він платником ПДВ7 чи ні .

7 Про те, як у цьому випадку заповнити податкову накладну і відобразити податковий кредит з ПДВ, ми розповідали в статті «ПДВ при імпорті товарів та послуг» (журнал «Бухгалтер 911», 2016, № 14).

І, нарешті, по-третє, оплативши імпортну послугу, підприємцеві потрібно буде подбати про те, щоб ця валютна операція була вчасно знята банком з валютного контролю. Згідно з п. 3.3 Інструкції № 136 банк зніме з валютного контролю таку операцію після того, як отримає від покупця послуг рахунок (інвойс) або інший документ, який згідно із ЗЕД-контрактом засвідчує факт виконання нерезидентом робіт (послуг).

При цьому інвойс хоча прямо і згаданий у п. 3.3 Інструкції № 136, але, по суті, повинен підтверджувати не лише оплату, але і факт надання послуг. Тому краще, щоб інвойс був виставлений та оплачений уже після того, як єдиноподатник отримає послугу від нерезидента.

Крім інвойсу, можна попросити в нерезидента акт виконаних робіт (послуг). Цей документ, напевно, задовольнить банкірів.

Навіть Мінфін зараз прирівнює оплачений рахунок (інвойс) до акта виконаних робіт (послуг) — лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339.

Утім, як і у випадку з купівлею товару, у питаннях валютного контролю присутній людський фактор. Тому варто заздалегідь обговорити з працівниками банку, які документи їм потрібні, і постаратися оформити їх відразу, у процесі організації заходу і купівлі робіт (послуг) за кордоном.

Податок на репатріацію

І останнє запитання: чи потрібно утримувати податок при виплаті юрособі-нерезидентові доходу за куплені в нього товари, роботи чи послуги? Ідеться про так званий податок на репатріацію.

Раніше цей податок сплачували юрособи, тому підприємці могли не вникати в подробиці і спасти спокійно. Проте з 01.01.2017 р. податок на репатріацію «пришили» і підприємцям теж .

Знову ж таки цього року була поставлена крапка в питанні сплати податку на репатріацію єдиноподатниками, які виплачують дохід на користь юрособи-нерезидента / уповноваженої ним особи. Потрібно сплачувати — новий п. 297.5 ПКУ.

Тому потрібно розбиратися.

До речі, якщо в єдиноподатника виникне необхідність сплатити цей податок, то за підсумками року, в якому здійснювалася виплата нерезидентові, йому потрібно буде подати декларацію з податку на прибуток , заповнивши в ній тільки (!) «нерезидентні» ряд. 23, 25 (інші рядки не заповнюємо) з додатком ПН.

Порада від фіскалів: у такому разі підприємець у декларації і додатку ПН може зазначити свій (!) ІПН або серію та номер паспорта (якщо відмовився від ІПН) — лист ДФСУ від 22.02.2017 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15 (ср. 025069200).

Добре, хоч при цьому не потрібно ставати на облік як платник податку на прибуток.

Але чи виникає привід сплачувати податок на репатріацію при купівлі в нерезидента товарів (робіт, послуг)? На щастя, ні .

Річ у тому, що вичерпний перелік доходів, з яких утримується податок на репатріацію, зазначений у п.п. 141.4.1 ПКУ.

І там же, в п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ є виняток, яким з-під оподаткування податком на репатріацію виводиться дохід «у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резидентові від такого нерезидента».

Зверніть увагу, що при купівлі послуг у сфері розваг (крім лотерей) податок на репатріацію утримується (п.п. «і» п.п. 141.4.1 ПКУ).

Тому у разі купівлі товарів, робіт або послуг для організації заходу за кордоном єдиноподатник може розслабитися і не думати про податок на репатріацію.

Щоправда, якщо він укладатиме з нерезидентами посередницькі договори, податківці можуть чіплятися і вимагати сплати податку на репатріацію із сум, виплачених посередникові, і навіть з «транзитних» сум8 . Тож будьте уважні.

8 Розібратися в нюансах утримання податку на репатріацію в цьому випадку вам допоможе стаття «Агентські послуги від нерезидента vs податок на репатріацію» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 10).

Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться