Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


Бухгалтер 911, листопад, 2021/№45
Друкувати

Роялті в обліку ФОП

Мирошниченко Виталина, налоговый эксперт
Чи знаєте ви, що таке роялті та як правильно оподатковувати їх податками, якщо ФОП отримує такий дохід або, навпаки, виплачує його? А чи продаєте ви кому-небудь право працювати під вашою торговельною маркою (фірмовою назвою), використовувати ваші відеоролики на YouTube або розроблені вами комп’ютерні програми? Якщо так, то ця стаття буде для вас корисною.

Що таке роялті?

Якщо зовсім просто, то роялті — це платежі, які отримує власник об’єкта прав інтелектуальної власності від того, хто цим об’єктом хоче тимчасово користуватися. Зрозуміло, таке користування здійснюється за договором. Найчастіше це ліцензійний договір (ст. 1107 ЦКУ) або договір франчайзингу / комерційної концесії (ст. 1115 ЦКУ).

Приклад об’єктів прав інтелектуальної власності: твори літератури, мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, фільми або плівки, аудіовізуальні твори; права, що охороняються патентом; торговельні марки (зареєстровані); права на дизайн, креслення, моделі, формули; ноу-хау (п.п. 14.1.225 ПКУ).

Важливий момент! Ви повинні чітко розуміти відмінність між носієм інформації, яка є інтелектуальною власністю, і правом користування/розпорядження цією інформацією.

Візьмемо, наприклад, картину художника. Коли продаємо власне цю картину в художньому салоні, отримана за неї плата — це не роялті. Але новий господар обмежений у можливості використання зображення: наприклад, не може тиражувати копії зображення, друкувати його на футболках, розміщувати на сайті тощо. Водночас ніхто не заважає авторові передати й ці права, якщо інша сторона в цьому зацікавлена. І ось тоді вже мова може зайти про сплату роялті.

У п.п. 14.1.225 ПКУ є конкретний опис того, що НЕ є роялті. Давайте його вивчимо. Так, не є роялті платежі, отримані:

«як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»)». Наприклад, ФОП придбав комп’ютерну програму для власних потреб (наприклад, для електронного документообігу), а не для її тиражування і продажу або для розроблення на її основі інших програм. У такому разі платіж за цю програму — це не роялті;

«за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра)». Наприклад, ФОП придбав примірник програми, книги, відео тощо для використання за призначенням або для перепродажу цього примірника (не для тиражування). Відповідний платіж — це не роялті;

«за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, у користування, володіння та/або розпорядження особи». Наприклад, ФОП придбав обладнання з програмою, що забезпечує його роботу. Відповідний платіж — це не роялті;

«за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України». Наприклад, ФОП купує виняткові майнові права на об’єкт інтелектуальної власності (а не тільки права ним користуватися і тиражувати його примірники). Відповідний платіж — це не роялті;

«за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем».

Перевіримо себе ☺. Якщо ФОП розробив програму і продає її на сайті кінцевим користувачам, яких цікавить функціонал цієї програми, це роялті? Ні, оскільки програма придбана для власних потреб покупця / для кінцевого використання.

Теж саме, якщо ФОП придбав таку програму. Для нього такий платіж — не роялті.

А якщо продається право користування програмою для кінцевого використання (тобто покупця цікавить функціонал програми) зі сплатою періодичних (наприклад, щомісячних) платежів? Ні, це теж не роялті. Оскільки умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми.

А якщо ФОП розробляє програму під замовлення? Це теж не роялті, оскільки в цьому випадку він просто виконує роботи й отримує за них оплату. А майнові права на програму первісно належать замовникові (ч. 4 ст. 440 ЦКУ).

А якщо у ФОП є відео на YouTube, причому він отримує від YouTube винагороду за показ реклами в цьому відео, чи є це роялті для цілей ПКУ? Насправді — ні, оскільки, укладаючи договір* з YouTube, ФОП надає йому глобальне, невиняткове, таке, що не вимагає сплати, роялті (!), тобто безоплатну ліцензію на використання контенту. Тому плата, яку отримує ФОП від YouTube, — це плата за розміщення реклами.

* www.youtube.com/t/terms

Якби ліцензія була платною, тоді б можна було говорити про роялті.

Чому це так важливо зрозуміти, роялті наш дохід чи не роялті? А все тому, що правила оподаткування роялті — незвичайні.

Оподаткування роялті у ФОП

Якщо отримувач роялті — ФОП-єдиноподатник (незалежно від групи), то роялті в будь-якому випадку не включаються до його підприємницького доходу (п. 292.1 ПКУ). Але не поспішаємо радіти.

Виходить, що роялті оподатковується як громадянський дохід фізичної особи. Відповідно з нього доведеться сплатити 18 % ПДФО і 1,5 % військзбору (пп. 170.3, 170.5 ПКУ) ☹.

Якщо роялті підприємцеві виплачує юрособа або інший ФОП, то саме вони як податкові агенти зобов’язані утримати ПДФО і військзбір. Крім того, про суму виплачених роялті податковий агент повинен подати форму № 4ДФ з ознакою доходу «103».

Якщо ж отримувач роялті — загальносистемник, то в нього немає заборони на включення роялті до підприємницького доходу.

Не виключено, звичайно, що податківці заявлять, мовляв,оскільки роялті згідно з п.п. 14.1.268 ПКУ віднесені до пасивних доходів, то й у випадку з загальносистемниками треба застосовувати «громадянські» правила оподаткування. Але, вважаємо, вагомих аргументів для цього немає.

Тому якщо у ФОП на загальній системі є той же КВЕД 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами», то надходження роялті може оподатковуватися за підприємницькими правилами.

Відповідно:

— якщо ліцензійний договір укладений з ФОП і гроші надійшли на підприємницький рахунок, то роялті можна вважати підприємницьким доходом. Тобто платник роялті не повинен нічого утримувати з ФОП — достатньо подати форму № 4ДФ з ознакою доходу «157», сумою виплачених роялті та нульовими ПДФО і ВЗ;

Для цього від ФОП треба отримати копію документа, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.

— якщо ж ліцензійний договір укладений із фізичною особою (без згадки про те, що вона — ФОП), то це — її громадянський дохід. Отже, юрособа або ФОП, який виплачує роялті, повинен утримати ПДФО і ВЗ та подати форму № 4ДФ з ознакою доходу «103».

Що стосується ЄСВ, то особа, яка виплачує роялті на користь ФОП, на роялті ЄСВ не нараховує. Адже для цілей Закону про ЄСВ роялті не розглядаються як виплати за виконання робіт/послуг.

Ще один важливий момент щодо підприємців-загальносистемників. Якщо сам ФОП-загальносистемник платить комусь роялті, то податківці традиційно виступають проти включення роялті до його витрат (категорія 104.05 ЗІР) ☹.

Важливий момент щодо ПДВ. Якщо платіж у термінології норм ПКУ вписався у визначення роялті, то, як свідчить п.п. 196.1.6 ПКУ, операція з виплати роялті в грошовій формі (чи у вигляді цінних паперів, що здійснюється емітентом), не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Зовсім інша річ, якщо виплата роялті здійснюватиметься в негрошовій формі. Тоді норма п.п. 196.1.6 ПКУ не працює і, відповідно, виникає об’єкт оподаткування ПДВ за звичайною ставкою 20 %.

Ну й наостанок момент щодо податку на репатріацію — якщо ФОП виплачуватиме роялті на користь нерезидента-юрособи. Така виплата пов’язана з утриманням податку з доходів нерезидента (так званого податку на репатріацію) за ставкою 15 % (абзац «в» п.п. 141.4.1 ПКУ). Цей податок утримується із суми виплати «нерезидентського» доходу за будь-яку з послуг, перерахованих в п.п. 141.4.1 ПКУ, причому не має значення — надається ця послуга на території України чи за її межами.

Перераховують податок до бюджету під час виплати доходу нерезиденту (п.п. 141.4.2 ПКУ). Суму доходу, з якого утримуємо і сплачуємо податок, визначаємо виходячи з офіційного курсу НБУ на дату його виплати.

Щоправда, якщо з країною нерезидента укладений міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, то роялті можуть оподатковуватися за правилами міжнародного договору. Зазвичай ставка може бути істотно нижча, а виплата і зовсім може не підлягати оподаткуванню.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам