Чи визнаються господарські операції за договорами комісії, що здійснюються між комітентом-нерезидентом та комісіонером-резидентом, контрольованими?

Відносини, що виникають за договорами комісії, регулюються нормами Цивільного кодексу.

Так, відповідно до ст. 1011 цього Кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 Цивільного кодексу). Комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 зазначеного Кодексу).

Статтею 1014 цього Кодексу встановлено, що комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найвигідніших для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 Цивільного кодексу).

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 ПКУ — господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника, а саме:

• господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами — нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 ПКУ;
• зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
• господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
• господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до зазначеного переліку відповідно до п.п. «г» пп. 39.2.1.2 ПКУ, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з ним за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» — «в» пп. 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

При цьому пп. 39.2.1.7 зазначеного підпункту визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 і 39.2.1.5 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

• річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
• обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухобліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Отже, якщо обсяг господарських операцій, що здійснюються між комітентом-нерезидентом та комісіонером-резидентом, визначений за правилами бухобліку (включаючи суму вартості закуплених товарів за свій рахунок та від свого імені, та суму комісійної винагороди, отриманої від комітента — нерезидента), перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та річний дохід комісіонера-резидента від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, то такі операції визнаються контрольованими за наявності інших умов, установлених пп. 39.2.1.1 ПКУ.