Коли невідповідність займаній посаді за станом здоров'я може бути підставою для звільнення

Автор: Олександр Боков, Юридичний Інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КЦС, справа № 521/17982/16-ц, 20.12.2018)

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності .

Фабула судового акта: В цій справі позовні вимоги про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди обґрунтовані тим, що позивач більше шести років працював водієм в управлінні регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Наказом від 29 вересня 2016 року його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я.

Рішення суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково (крім відшкодування моральної шкоди). Мотивація судів зводилась до того, що у роботодавця не було підстав для звільнення позивача з роботи оскільки відсутні докази на підтвердження невідповідності працівника займаній посаді у зв'язку зі станом здоров'я, недоліків у роботі, а також медичний висновок про стійке зниження працездатності працівника. Також не підтверджено, що виконувана робота протипоказана йому за станом здоров'я, або виконання трудових обов'язків є небезпечним для оточуючих.

Незважаючи на те, що позивач з липня 2016 року є інвалідом другої групи до 01 серпня 2018 року, щодо свої професії непрацездатен (10-12 місяців після інсульту), йому рекомендована легка фізична праця без нервово-психічного напруження, із дотриманням режиму харчування, без нічних змін і відряджень, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з вирішенням справи на користь позивача, зазначивши, зокрема наступне.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності, тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП .

ВС/КЦС також нагадав, що про невідповідність працівника роботі може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.