Засновник виконує функції директора: чи потрібно йому виплачувати зарплату

На підприємстві засновник виконує функції директора. Чи правомірно це? У який спосіб оформити такі відносини – як трудові чи корпоративні? Чи потрібно виплачувати заробітну плату засновнику-директору?

Власник має право бути директором

Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) власник може реалізувати свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи згідно зі статутом чи іншими установчими документами.

Отже, ГКУ надає власнику підприємства право здійснювати управління ним у разі, якщо це передбачено статутом чи іншими установчими документами. Це підтверджується й низкою судових рішень.

Трудові чи корпоративні відносини: судові рішення

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) зазначено, що можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов’язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а в ст. 99 ЦКУ, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Отже, відносини, які виникають у разі виконання засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору, є корпоративними. Але слід розуміти, що юридично засновник виконує не обов’язки директора підприємства, а лише покладені на нього певні управлінські функції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.03. 2012 р. у справі № 2a-1870/1072/12 визначено, що виконання функцій директора засновником не є трудовими відносинами. Харківський окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 07.06.2018 р. у справі № 820/3159/18 підтвердив, що відносини, які виникають під час виконання засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору (контракту), є корпоративними, а отже, відсутній обов’язок укладати трудовий договір і нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Нещодавно восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.03.2019 р. у справі № 857/1476/19 та Чернівецький окружний адміністративний суд у рішенні від 23.05.2019 р. у справі № 824/189/19-а дійшов висновку, що відносини, які виникають під час виконання засновником функцій директора підприємства без укладення трудового договору, є корпоративними, а отже, обов’язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату в такому разі відсутній.

Тобто, якщо трудового договору немає, то відсутній також обов’язок нараховувати або виплачувати засновнику заробітну плату. Оскільки згідно із законодавством трудові відносини передбачають оплату праці найманого працівника, то в разі оформлення повноважень засновника як директора про оплату його праці не йдеться.

Позиція контролюючих органів

Контролюючі органи також допускають, що засновник може виконувати функції з управління підприємством без перебування з ним у трудових відносинах. Наприклад, Мінсоцполітики в листі від 07.02.2012 р. № 113/13/84-12 зазначало, що форма участі власника (учасників) в управлінні підприємством у випадку, якщо він виконує свої посадові обов’язки без укладання трудового договору, і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.

Державна фіскальна служба України в індивідуальні податкові консультації від 01.06.2017 р. № 435/6/99-99-15-02-02-15/ІПК також визнає можливість призначити для здачі звітності особу-підписанта (відомості про яку будуть внесені до Єдиного державного реєстру) без призначення директора за умови, що господарська діяльність не провадиться і на підприємстві відсутні штатні працівники.

Контролери називають дві умови:

• відсутність господарської діяльності;
• відсутність у штаті працівників.

Законодавчо такі обмеження не прописано. Власнику підприємства надано право здійснювати управління підприємством у будь-який час, якщо це передбачено статутом підприємства чи іншими установчими документами.

Отже, якщо на загальних зборах учасників (або власником) було прийнято рішення тимчасово діяти без директора (у тому числі, якщо підприємство не провадить господарської діяльності або тимчасово її припинило), то для цього потрібно:

• у статуті підприємства передбачити положення, згідно з яким управління ним може здійснювати засновник, а також зазначити порядок управління підприємством засновником (без оформлення з ним трудових відносин). Якщо такого положення у статуті немає, слід внести зміни до нього рішенням загальних зборів, оформленим протоколом;
• загальними зборами засновників (або засновником) ухвалити рішення про управління підприємством засновником на підставі статуту та оформити його протоколом.

У протоколі рішення загальних зборів та статуті підприємства обов’язково потрібно вказати, що:

– керівник може діяти від імені підприємства без довіреності;

– із керівником не укладається трудовий договір;

– керівник не отримує винагороди за виконання своїх обов’язків;

• внести відомості про засновника, який виконує функції директора, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських об’єднань;
• повідомити податковий орган, у якому підприємство перебуває на обліку. Для цього подається заява за формою № 1-ОПП (додаток 5 до Порядку, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588) з позначкою «Зміни»;
• за необхідності переоформити договір на визнання електронних документів та картку із зразками підписів уповноважених осіб в обслуговуючому банку.

У такому випадку не потрібно видавати наказ (розпорядження) про призначення засновника на посаду директора, робити запис у трудовій книжці, повідомляти територіальні органи податкової служби про початок роботи на посаді директора.

Отже, якщо засновник не перебуває в трудових відносинах із підприємством, йому не потрібно нараховувати заробітну плату та сплачувати з неї єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Водночас засновнику надано право самостійно вести бухгалтерський облік, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність (ч. 3 та 4 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV), а власник може підписувати податкову декларацію самостійно (пп. 48.5.1 ПКУ).