Нацбанк розвінчує міфи про банківський законопроєкт
НБУ на своєї сторінці у facebook наголошує, що 13 травня важливий день! Банківський законопроєкт № 2571-д нарешті буде розглядатися у сесійній залі парламенту. А також Нацбанк намагається розвінчати міфи про цей документ.
Цей проєкт ще називають «антиколомойським», але він скоріше «антишахрайський», ніж «антиколомойський».
Суть законопроєкту така. Уявімо, що банк «П» стає неплатоспроможним та виводиться з ринку. Що далі? Вкладникам повертають кошти, починається ліквідація. І суд більше не зможе скасувати чи зупинити ліквідацію. Власник банку не зможе повернути банк собі. Також він не зможе відновити роботу банку.
І це не має вас дивувати. Банк – це установа, успішна робота якої базується на довірі між вкладником та банком і готовності виконувати свої зобов’язання перед кредиторами. Проте чи може йти мова про довіру, якщо вкладник не розуміє статусу банку: Чи банк перебуває в ліквідації, чи вже ні?!
Це не означає, що власник банку стане беззахисним перед державою! Він зможе піти до суду і доводити незаконність рішення НБУ. Якщо він доведе свою правоту, тоді має підтвердити в суді, що в банку на момент виведення з ринку лишався якийсь капітал.
Тоді ми кажемо: «ОК, нам потрібен незалежний арбітр, який доведе чи спростує наявність там капіталу». Цим арбітром буде міжнародний аудитор, якого обиратиме суд. Підрахований аудитором обсяг капіталу (якщо він, звісно, є), власник може отримати назад у грошовій формі. Також він може претендувати на компенсацію упущеної вигоди і моральні збитки. Це називається компенсація збитків.
До цього місця ніби все було ясно, але далі у гру вступають творці міфів.
Ураховуючи, що кількість міфів про цей законопроєкт наближається до кількості поданих до нього правок, ми спробували розвінчати їх простою мовою. Вибачте, що без «відповідно до» та «згідно з». Ми старалися.
Про все за порядком:
Міф 1️. Цей законопроєкт заборонить повернення ПриватБанку колишнім власникам.
Частково правда. Але враховуйте, що повернення банку Ігорю Коломойському неможливе вже за чинного законодавства (закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). У законі є норма, що попередній власник націоналізованого банку не може ні вимагати повернення банку назад, ні вимагати компенсацію за банк. 2571-д – це лише додатковий запобіжник.
Міф 2️. Цей законопроєкт порушує священне право власності.
Ні, новий закон надає власникам банку право отримати компенсацію збитків. Для цього потрібно спочатку довести незаконність рішення НБУ. Після цього довести наявність збитків. Такий механізм – це баланс між інтересами держави та власників банків. Якщо власник так впевнений, що його майно в нього забрали з порушенням, то йому немає чого боятися. Аудитор підтвердить, що в банку дійсно був капітал і йому виплатять компенсацію.
Міф 3️. Та нащо нам ваша компенсація та «фантіки». Ви поверніть банк на ринок і мені.
Банк – це не іграшка. Це соціально відповідальний бізнес, який працює з грошима населення. У більшості цивілізованих країн світу немає опції «реанімація збанкрутілого банку». І в Україні теж її немає. Такі «зомбі» банки створюють ризики для стабільності країни та вкладників. Банк помер 5 років тому. Хто з клієнтів зі здоровим глуздом понесе гроші до збанкрутілого банку?!
Або ж інший випадок: уявіть, що у вас був нефарбований кіоск. Потім ви його продали, а на його місці новий власник побудував торговий центр. А потім ви кажете, що вас ошукали під час продажу і вимагаєте повернути кіоск. Але це неможливо. Бо там вже торговий центр, на будівництво якого витратили немало грошей.
Тому закон передбачає, що вам не будуть повертати кіоск, а повертатимуть компенсацію за нього, якщо ви доведете, що вас ошукали.
Міф 4️. Ваша компенсація є бутафорією. За таких норм її ніхто не зможе отримати!
Абсолютно дієвий механізм, де головна роль належить суду. Адже саме суд вирішує, чи законне рішення НБУ. Суд вирішує, чи має право на компенсацію власник банку. Суд залучає аудиторську фірму. Тому роль незалежної судової системи зберігається.
Без таких гарантій існує ризик, що хто-небудь із постраждалих осіб може через суд отримати надто велику компенсацію. А вона в свою чергу потягне за собою дірку у державному бюджеті або ж у резервах НБУ.
Міф 5️. Цей законопроєкт амністує топ-посадовців НБУ за «банкопад»
В законопроєкті немає жодної норми, яка б звільняла від кримінальної відповідальності. І жодних індульгенцій також немає. Лише слідчі та суд можуть вирішувати, чи є склад злочину в діях тієї чи іншої особи.
Але, якщо розбиратися по суті, а не по формі:
Хіба ж НБУ винен у тому, що власники збанкрутілих банків роками брали у вкладників гроші і купували собі на ці гроші нерухомість у США та Лондоні?!
Хіба ж НБУ винен, що власники банків кредитували людей під 40%, а себе і своїх друзів під 5% у кращому випадку?!
Водночас регулятор дійсно був недієвим до 2014 року та «спав за кермом».
І не забувайте – саме завдяки очищенню банківського сектору ми сьогодні маємо міцну банківську систему, яка не лише не стала ще однією жертвою коронакризи, а й змогла підтримати економіку на плаву.
Міф 6️. Цей законопроєкт неконституційний. Зокрема, він порушує статтю 129 про рівність усіх учасників перед законом і судом.
Компетенція визначати конституційний законопроєкт чи ні – належить Конституційному Суду. Тому давайте залишимо питання банківського регулювання – Нацбанку, а Конституційному суду – визначати конституційність.
Проте цей документ жодним чином не обмежує право громадян на доступ до суду. Акціонер банку може звертатися до суду, оскаржувати рішення НБУ і вимагати компенсації. Ніхто не перешкоджає і не забороняє.
Міф 7️. Добре. Тоді він порушує іншу статтю Конституції про недопустимість зворотної дії законів (стаття 58). Законопроєкт забороняє зупиняти ліквідацію навіть тих банків, де рішення НБУ скасовано судом до прийняття закону.
Вже чинне законодавство забороняє зупиняти ліквідацію банків. Навіть за рішенням суду. Є виключний перелік підстав для завершення ліквідації банку, в якому немає пункту щодо рішення суду.
Тому ми нічого не змінюємо у поточному законодавстві про виведення банку. Новий закон лише підтверджує діючі норми, що ліквідацію банку не можна зупинити за рішенням суду.
Міф 8️. Це буде диктат Нацбанку та наділення його надповноваженнями!
Жодного розширення повноважень Нацбанку законопроєкт не передбачає. Ті, хто так каже, говорять про оформлення в ньому такого поняття як «професійне судження» Національного банку. Але «професійне судження» - це не розширення повноважень. Це спосіб реалізації існуючих повноважень. Надається воно НБУ для більш ефективного захисту вкладників та інтересів держави.
Будь-який державний орган керується професійним судженням у своїй роботі. І суд теж, коли приймає рішення, керується професійним судженням. Але ж ніхто не каже, що у суддів є надповноваження?!
До того ж «професійним судженням» володіють європейські центральні банки. Воно зафіксоване в євродирективі CRD IV. НБУ повинен мати цю опцію, якщо Україна продовжує рухатися до Євросоюзу.
Міф 9️. Закон дозволить НБУ знищити будь-який банк і відправити його на “дерибан” у Фонд гарантування!
Неправда. Законопроєкт не змінює порядок виведення банків із ринку. Підстави, через які банк може бути виведено, фактично залишаються такими самими, що і три, і п’ять років тому, це: зменшення капіталу, втрата ліквідності банком, неможливість повертати гроші вкладникам.
Міф 10. Законопроєкт легалізовує схему виведення української землі під іноземців через рейдерство банків.
В проєкті закону немає жодної норми про продаж застави неплатоспроможного банку у вигляді землі. Цей закон взагалі не стосується продажу майна і не пов’язаний із ринком землі. Жодного зв’язку.
Якщо така «схема» дійсно планується, то що заважає її реалізувати зараз, не чекаючи на закон? Адже і сьогодні банки можуть стягувати землю, можуть її продавати на аукціоні. І рік тому могли, і п’ять років тому теж. Земля – це теж застава. І, якщо кредит не обслуговується, її стягують, а потім продають. Головна функція банків – це кредитне посередництво, а не акумуляція земельних участків у себе на балансі.
P.S. Під час написання цього матеріалу жоден акціонер збанкрутілого банку не постраждав.
