Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


12.05.21
10218 0 Друкувати

Переоцінка запасів: на що звертати увагу бухгалтеру

Під поняттям «переоцінка запасів» розуміють зміну облікової вартості активів. До того ж це відбувається як у бік збільшення (дооцінка), так і в бік зменшення (уцінка). Підстави для здійснення переоцінки бувають різні: за результатами проведеної інвентаризації, за наказом керівництва підприємства тощо. Розглянемо основні правила проведення переоцінки запасів.

Загальні правила

У бухгалтерському обліку запаси, придбані (отримані) або виготовлені, зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, правила формування якої прописані у п. 9 Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 9 (далі – НП(С)БО 9) (п. 8 НП(С)БО 9 «Запаси»).

Надалі запаси в бухгалтерському обліку і звітності слід відображати за найменшою з двох оцінок (п. 24 НП(С)БО 9):

  • за первісною вартістю, тобто фактичною собівартістю, сформованою під час придбання чи отримання запасів,

або

  • за чистою вартістю реалізації, тобто за очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію (п. 4 П(С)БО 9). До очікуваних витрат зазвичай відносять: витрати на завершення виробничого циклу, пакування, зберігання, доставку покупцеві тощо.

Вартість реалізації визначають щодо кожної одиниці запасів через віднімання від очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва та збут (п. 26 НП(С)БО 9).

Наочно побачити порядок визначення чистої вартості реалізації запасів можна, заглянувши до додатка 2 до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2 (далі – Методрекомендації № 2), у якому наведено приклад визначення чистої вартості реалізації запасів.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу сталася одна з подій (п. 25 НП(С)БО 9):

  • ціна запасів знизилася;
  • запаси зіпсувалися;
  • запаси застаріли або в інший спосіб втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Якщо не відбувалося таких подій, то перейматися переоцінкою запасів не слід. Підприємство повинно обліковувати запаси за тією вартістю, що значиться на балансі. Щойно одна з подій, указаних вище, станеться, підприємство повинно приступати до дій. Йому слід порівняти первісну вартість запасів, за якою вони були зараховані на баланс під час надходження, з чистою вартістю реалізації цих запасів.

Якщо в результаті порівняння виявиться, що первісна вартість запасів, за якою вони обліковуються на балансі, перевищує чисту вартість реалізації таких запасів, то слід провести їх уцінку.

Якщо в результаті порівняння виявиться, що первісна вартість запасів менша за чисту вартість реалізації, то жодних дій робити не слід. Запаси продовжують обліковувати за первісною вартістю.

Дооцінювати запаси підприємство буде тільки в тому разі, якщо воно певний вид запасів, який і досі перебуває на балансі підприємства, уже уцінювало. Крім того, дооцінка може бути здійснена лише в розмірі раніше проведеної уцінки (п. 28 НП(С)БО 9). Тобто фактично таку операцію дооцінкою назвати складно. Це, скоріше, буде процедура відновлення первісної вартості запасів на суму раніше проведеної уцінки (лист Мінфіну від 31.08.2010 р. № 31-34010-10/23-4902/2/4555). Такі операції відбуваються вкрай рідко, тому далі будемо говорити про уцінку запасів.

Правила переоцінки (уцінки) стосуються всіх видів запасів, тобто товарів, готової продукції, а також сировини і матеріалів, у тому числі й малоцінних швидкозношуваних предметів, призначених для використання на виробництві (п. 6 П(С)БО 9).

Оформлення уцінки

Щоб на підприємстві провести переоцінку (уцінку) запасів, її слід у належний спосіб оформити. На практиці процедура уцінки запасів проводиться в такій послідовності.

1. Керівник підприємства затверджує наказ, яким:

  • ухвалюється рішення про періодичність проведення оглядів з метою встановлення реальної вартості запасів;
  • затверджується комісія, яка буде визначати чисту вартість реалізації запасів й ухвалюватиме рішення про проведення переоцінки (уцінки) запасів. Комісію можна затвердити окремим наказом керівника. До складу такої комісії зазвичай входять заступник керівника, головний бухгалтер, товарознавець, економіст та інші компетентні фахівці підприємства. Залучати сторонніх експертів, зокрема сертифікованих фахівців, не потрібно (лист Мінекономіки від 26.02.2008 р. № 91-22/65). За бажанням керівник може звернутися й до них.

2. Створена комісія складає переліки запасів, що потребують уцінки. Ці переліки подають на розгляд керівникові підприємства для ухвалення рішення. Якщо рішення прийнято, переходять до наступного етапу.

3. Комісія визначає розмір уцінки товарів, вказує його в акті уцінки й передає на затвердження керівникові.

Акт уцінки або може мати форму опису-акта, який використовували під час проведення уцінки до весни 2016 року, доки не було скасовано Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Мінекономіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.1999 р. № 149/300 (втратило чинність 09.03.2016 р.) (далі – Положення про уцінку), або може бути оформлений у довільній формі. Щоб акт, оформлений у довільній формі, мав юридичну силу, потрібно, аби він містив усі обов’язкові реквізити первинного документа.

4. Керівник затверджує акт уцінки у двох примірниках. Перший примірник акта передають у бухгалтерію, другий – матеріально відповідальній особі.

5. На основі отриманого акта результати уцінки відображають у бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік

На основі акта уцінки в бухгалтерії здійснюється коригування первісної вартості запасів. А саме суму, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації (тобто суму уцінки), списують на витрати звітного періоду (п. 27 П(С)БО 9). Відображають уцінку за Дт субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» і одночасно зменшують балансову вартість відповідних запасів (п. 5.8 Методрекомендацій № 2).

Якщо ж уцінюють запаси (а саме товари) підприємства роздрібної торгівлі, які обліковують товари в цінах продажу, то вони в обліку відображають уцінку з урахуванням певної специфіки. А саме, вони повинні суму, на яку зменшується вартість товару (суму уцінки), розподілити на два складники:

1) суму зниження торгової націнки. На цю суму вони формують проведення Дт 285 – Кт 282;

2) суму зменшення первісної вартості товару. У цьому випадку формують проведення: Дт 946 – Кт 282.

Якщо чиста вартість реалізації запасів, які вже були уцінені і які на сьогодні є активами підприємства, на дату балансу збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, підприємство повинно провести дооцінку запасів. А саме визнати інший операційний дохід зі збільшенням вартості цих запасів (п. 28 П(С)БО 9).

Суму такого збільшення показують на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (п. 18 додатка 3 до Методрекомендацій № 2).

За матеріалами Devisu.ua

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам