Сайт для бухгалтерів №1 в Україні

Отримуйте
новини поштою!


18.05.22
1343 1 Друкувати

Визначення основного місця роботи працівника

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Тобто, відповідно до цієї норми КЗпП працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом на іншому підприємстві, крім основного місця роботи.

Частину 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI доповнено пунктом 12, яким зазначено, що основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Також, застрахована особа, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання). Таким чином, основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою.

Отже, при укладенні трудового договору повідомлення працівником роботодавця стосовно визначення основного місця роботи може бути зазначено у заяві про прийняття на роботу, написаній у довільній формі, з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», прийнятого наказом державного підприємства «Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144 (позиція щодо визначення «основного місця роботи» у листі Міністерства економіки України в листі від 07.10.2021 р. № 4712-06/49022-07).

За матеріалами Східне міжрегіональне управління Держпраці
Коментарі
  • Сомневающийся Sкептиk
18.05.22 11:03

"...Тобто, відповідно до цієї норми КЗпП працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом на іншому підприємстві, крім основного місця роботи...
На самом деле не так, и специалисты Держпраці неверно трактуют данную норму.
Из ч. 2 ст. 21 КЗпП просто следует, что работник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях – и ничего более. Т.к. в трудовом законодательстве отсутствуют понятия осн. места работы и совместительства, то такая реализация права может быть следующей: 
– у одного работодателя основное, у других работодателей тоже основное;
– у одного работодателя основное, у других работодателей по совместительству (как в данном разъяснении); 
– у всех работодателей по совместительству.
Пока в КЗпП или в другом законе про працю не будут изложены понятия "основного місця роботи" и "сумісництва" – всё это будет просто мнением ведомства, которое можно игнорировать, а можно и слепо следовать выводам. 

Відповісти
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі
Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Ця функція доступна тільки
авторизованим користувачам