Роботодавців зобов’яжуть компенсувати працівникам час простою через форс-мажор
У ВРУ зареєстровано законопроект від 20.11.2025 р. № 14236 про внесення змін до ст. 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо гарантування виплати заробітної плати працівникам в період вимушеного невиконання своїх трудових обов'язків внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили”.
Проектом закону пропонується внести зміни до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими передбачається встановити, що невжиття роботодавцем належних організаційно-правових заходів з працівниками, які не мали змоги виконувати свої трудові обов'язки з незалежних від них причин, не може бути підставою для позбавлення їх права на отримання оплати праці.
Працівникам, які вимушено не виконували свої трудові обов'язки внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, підлягає виплата середнього заробітку за весь період вимушеного невиконання роботи.
Відповідно до пояснювальної записки, необхідність законопроекту його автори обгрунтовують наступним.
Згідно з частинами 2-4 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Також, Верховний Суд України у постанові від 20 серпня 2025 року по справі № 337/4651/23 приходить до висновку про те, що «військова агресія, введення воєнного стану, перебування населеного пункту під окупацією та обстріли не звільняють роботодавця від обов'язку з оплати праці працівників. Якщо роботодавець не прийняв рішення щодо зупинення трудових відносин в умовах окупації, негативні правові наслідки його бездіяльності не можуть покладатися на працівника як слабшу сторону. Працівникам, які вимушено не виконували трудові обов'язки через окупацію та загрозу життю, підлягає виплата середнього заробітку за весь період вимушеного невиконання роботи.».
Разом з цим, Верховний Суд України у постанові від 05 травня 2025 року зробив висновок, що у Кодексі законів про працю України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Враховуючи вищевикладене, спираючись на правові позиції Верховного Суду України, доцільно визначити на законодавчому рівні питання виплати заробітної плати працівникам в період вимушеного не виконання своїх трудових обов'язків внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили.
