Чи може роботодавець відмовити у відпустці жінці, дитина якої потребує домашнього догляду
У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку, то чи має право роботодавець відмовити жінці - матері у наданні такої відпустки під час воєнного стану?
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР ((далі — Закон № 504), відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:
матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але:
не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;
до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне чи онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;
до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А», або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа чи паліативної допомоги.
Перелік тяжких захворювань, розладів, травм і станів, що дають право на таку відпустку для дитини, якій не встановлено інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, за загальним правилом роботодавець не має права відмовити жінці у наданні відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, якщо одночасно виконуються такі умови:
- дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку;
- дитина не досягла 6 років (або 16 / 18 років — у випадках, прямо передбачених законом).
Це правило діє і під час воєнного стану, однак має виняток, встановлений частиною другою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX) (далі — Закон № 2136), а саме:
"у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення)."
Отже, відмова роботодавця може бути визнана законною, якщо:
♦ дитині виповнилося три роки;
♦ працівниця фактично залучена до:
♦ робіт на об’єктах критичної інфраструктури;
♦ виробництва товарів оборонного призначення;
♦ виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Формулювання «будь-якого виду відпусток» охоплює всі види відпусток, у тому числі:
- щорічні;
- соціальні;
- відпустки без збереження заробітної плати, зокрема передбачені статтею 25 Закону № 504.
Водночас відмова роботодавця буде вважатися незаконною, якщо:
- працівниця не залучена до робіт, зазначених у ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 ;
- підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури;
- відсутнє мобілізаційне завдання;
- відмова є формальною та немотивованою -«про всяк випадок».
Крім вищевикладеного варто зазначити, що якщо колективним і /або трудовим договором передбачено надання працівнику відпустки, то зобов'язання щодо надання такої відпустки мають виконуватися роботодавцем.
Відповідно до статті 141 КЗпП, роботодавець зобов’язаний уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Незаконна, нічим не обґрунтована відмова у наданні відпустки без збереження заробітної плати працівниці, яка має дитину, що потребує домашнього догляду згідно з медичним висновком, може бути оскаржена в суді та мати негативні правові наслідки для роботодавця і його посадових осіб.
Інспектори праці закликають дотримуватися не лише букви, а й духу закону та максимально враховувати потреби працівників під час воєнного стану.
