Втрати ТМЦ у межах і понад норми: бухоблік, прибуток та ПДВ

Отже, до природного убутку належить зменшення маси (кількості) ТМЦ у процесі зберігання, транспортування та навантаження унаслідок різноманітних об’єктивно існуючих природних та невідворотних процесів, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства (див. постанову Другого апеляційного адмінсуду від 16.10.2025 у справі № 480/7761/23). А саме таких, як: усихання, утруски і розсипання, вивітрювання, розпилення, розкришення, витікання, розлив під час перекачування та продажу рідких товарів, випаровування вологи та дихання (наприклад, овочів, плодів, круп та борошна) тощо.

Не належать до природних втрат (убутку) втрати ТМЦ, які виникають не через природні фактори, а внаслідок безгосподарної діяльності суб’єкта господарювання чи інших осіб

Так, не вважаються природними втратами (убутком):

— втрати, що виникли внаслідок псування та розкрадання ТМЦ;

— різниці між фактичною масою тари та масою за трафаретом (завіс тари);

— технологічні втрати (наприклад, втрати зерна під час доробки, див. статті «ПДВ-наслідки утворення мертвих відходів при доробці зерна // «Податки & бухоблік», 2024, № 97, «Облік зменшення кількості насіння соняшнику після доробки» // «Податки & бухоблік», 2023, № 58);

— втрати від браку;

— втрати ТМЦ, які виникли під час зберігання та транспортування ТМЦ, спричинені порушенням вимог стандартів, технічних і технологічних умов, правил технічної експлуатації, ушкодженням тари, недосконалістю засобів захисту товарів від втрат і станом технологічного устаткування, що застосовується;

— втрати ТМЦ під час ремонту та/або профілактики технологічного устаткування, що використовується для зберігання та транспортування, при внутрішньоскладських операціях, а також усі види аварійних втрат.

Відтак, усі втрати, які не визнані природними, вважають надприродними або наднормативними (абзац четвертий п. 4 розд. IV Положення № 879*). А від того, потрапили фактично втрачені ТМЦ до когорти природних чи є наднормативними, безпосередньо залежить відображення таких втрат у бухобліку та податкові наслідки.

* Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879.

А як визначити, вписалися втрати ТМЦ у норми чи ні?

Самостійно розроблені норми втрат (убутку)

Для того, щоб з’ясувати, яка частина із втрачених ТМЦ є природним убутком, а яка — надприродним, слід звернутися до норм природного убутку — допустимих (граничних) величин безповоротних втрат окремих груп і видів товарів. І якщо норми природних втрат (убутку) для певного виду ТМЦ затверджені відповідним компетентним органом, то проблем із розподілом втрат ТМЦ на природні та надприродні не виникає. При цьому не має значення, коли нормативний акт, яким затверджені норми, з’явився: уже за часів незалежної України чи ще за радянських часів. Головне, щоб він був чинним на сьогодні.

А як визначити норми природних втрат у випадку, коли немає затверджених?

Позиція фіскалів. Податківці визнають лише норми природного убутку, затверджені законодавством. А ось до самостійно розроблених підприємством норм ставляться скептично і заявляють, що самостійне визначення норм природного убутку продукції ПКУ не передбачено (див. лист ДФСУ від 29.03.2018 № 1286/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Хоча в останніх роз’ясненнях контролери вже говорять, що питання можливості самостійного обчислення та затвердження норм природного убутку товарів не належить до компетенції органів ДПС (див. лист ДПСУ від 07.10.2025 № 5345/ІПК/99-00-21-03-02).

Наш підхід. Вважаємо, що встановити норми природних втрат (убутку) ТМЦ (за відсутності нормативно затверджених), підприємство може самостійно. Позаяк:

1) у жодному нормативно-правовому акті не міститься вимоги про те, що норми природного убутку мають бути затверджені саме на офіційному рівні якимось органом влади (крім листів фіскалів);

2) такі норми потрібні саме суб’єктам господарювання для контролю за обсягом використання ТМЦ при здійсненні своєї діяльності та недопущення розкрадань / зловживань;

3) норми природних втрат не можуть не існувати. Оскільки природні втрати виникають саме через об’єктивно існуючі (природні) чинники, на які суб’єкт не може вплинути. Такі втрати є неминучими технологічними втратами, яких неможливо уникнути. А тому ані матеріально відповідальні особи, ані постачальники, ані перевізники не несуть відповідальності у разі виявлення таких природних втрат.

Судова практика. Суди також визнають, що платники можуть застосовувати самостійно розроблені норми природних втрат ТМЦ, визначені виключно внутрішнім наказом по підприємству (див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 14.07.2020 у справі 640/10521/19). Адже

втрати товарів у процесі їх зберігання / транспортування / навантаження є об’єктивно існуючими природними та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства

А тому говорити, що коли немає затверджених норм, увесь обсяг втрат (убутку) є наднормативним, не можна. Такі втрати в межах норм є невід’ємною частиною звичайного технологічного процесу. Тож їх слід вважати такими, що пов’язані із здійсненням господарської діяльності підприємства (див. постанови Другого апеляційного адмінсуду від 16.10.2025 у справі № 480/7761/23, Шостого апеляційного адмінсуду від 14.07.2020 у справі 640/10521/19, ВС від 02.07.2020 у справі № 560/711/19).

Щоправда, є й негативні для платника судові рішення, де констатується, що самостійного визначення суб’єктами господарювання норм природного убутку продукції при розрахунку сум ПДВ ПКУ не передбачено (див. рішення Харківського окружного адмінсуду від 26.10.2021 у справі № 520/15454/21).

Попри це, на наш погляд, суб’єкти господарювання мають право використовувати власно розроблені норми природних втрат (убутку) — коли норми не затверджено. Дійсно, ПКУ не передбачає самостійної розробки норм природного убутку. Але й не встановлює жодних обмежень щодо цього. Тож головне, обґрунтувати, що власнозатверджені норми є нормами природних втрат. А саме, що такі самовстановлені норми спираються на старі скасовані норми або розроблені на підставі чинних актів, в яких прописано норми втрат для подібних товарів, чи створені на підставі власних дослідів (контрольних замірів, спостереження тощо), а результати розробки ретельно задокументовані та затверджені керівником підприємства.

Отже, за нашим переконанням, на підприємстві може бути впроваджено самозатверджені норми природного убутку. Тоді втрати ТМЦ будуть:

— нормативними, які мають об’єктивний характер і на які встановлено норми природного убутку;

— наднормативними, тобто такими, що виникли внаслідок псування, розкрадання, недотримання правил транспортування, зберігання, реалізації тощо.

Натомість, у разі використання самостійно затверджених норм природного убутку потрібно бути готовим відстоювати своє право в суді.

Документування втрат у межах норм природного убутку

Оскільки норми природного убутку застосовуються до нестач товарів / продукції — втрата ТМЦ має бути фактично підтверджена проведеною інвентаризацією. Адже встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей є підставою для проведення обов’язкової інвентаризації (п. 7 розд. І Положення № 879). А

списання природного убутку за затвердженими нормами без установлення факту нестачі цінностей не допускається

Після виявлення нестачі ТМЦ за результатами інвентаризації в протоколі інвентаризаційна комісія має визначити, чи може бути списана така нестача за рахунок норм природного убутку. Також потрібно скласти розрахунок розміру природного убутку.

На підставі затвердженого керівником протоколу інвентаризаційної комісії (з висновками про списання нестачі за рахунок норм природного убутку) та розрахунку розміру природного убутку операцію відображають в обліку.

Якщо нестача виявлена при прийманні ТМЦ, складають акт про приймання (п. 3.7 Методрекомендацій № 2*). Такий акт про приймання складає приймальна комісія покупця за обов’язкової участі матеріально відповідальної особи та представника відправника (постачальника) або представника незацікавленої організації. Якщо ТМЦ надійшли залізницею, тоді складають комерційний акт.

* Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 № 2.

Заразом Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі № 560/711/19 зауважив, що чинне законодавство не виключає право на списання втраченого у межах норм товару на підставі довідок осіб, за допомогою яких відбувалась процедура експорту товару, а саме портових елеваторів. Цей висновок, на нашу думку, можна поширити й на отримані від терміналів реєстри вивантаженої продукції (зокрема, олії соняшникової нерафінованої) (див. постанову Другого апеляційного адмінсуду від 16.10.2025 у справі № 480/7761/23).

Бухоблік втрат (убутку) ТМЦ, виявлених при прийманні

Нормативні втрати. Порядок обліку втрат ТМЦ, виявлених при прийманні, залежить від того, вписуються такі нестачі в установлені норми природного убутку чи ні.

Нестачі і втрати запасів у межах норм природного убутку, які сталися під час транспортування й виявлені при їх оприбуткуванні, включають до первісної вартості придбаних ТМЦ (пп. 2.2 і 5.7 Методрекомендацій № 2). При цьому на баланс оприбутковують фактично отриману кількість запасів, але за дещо завищеною ціною: Дт 20, 22, 28 — Кт 63.

Наднормативні втрати. Наднормативні втрати і нестачі, виявлені при прийманні, до первісної вартості ТМЦ не включають. Це прямо забороняє п. 14 НП(С)БО 9 «Запаси». Тому такі суми на рахунках обліку запасів не відображають. ТМЦ оприбутковують на баланс у фактично отриманій кількості (за сумою з урахуванням нормативних втрат).

Якщо наднормативні втрати утворилися з вини самого підприємства-одержувача, їх вартість відносять до витрат того періоду, в якому вони були виявлені (Дт 947 — Кт 63)

Оцінюють такі втрати виходячи з первісної вартості одиниці придбаних запасів (п. 2.3 Методрекомендацій № 2).

Коли у нестачі винна стороння організація (постачальник або перевізник), на суму наднормативних втрат формують заборгованість за претензіями (Дт 374 — Кт 63). Погашення такої заборгованості може здійснюватися шляхом допостачання ТМЦ. У такому разі роблять проводку: Дт 20, 22, 28 — Кт 374. Водночас покупець має право вимагати повернення передоплати на суму недопоставлених запасів (ч. 1 ст. 670 ЦКУ). Грошовими коштами компенсує наднормативні втрати й перевізник — винний у їх виникненні: Дт 311 — Кт 374.

Приклад 1. Підприємство роздрібної торгівлі отримало автотранспортом в упаковці виробника товари побутової хімії в пластиковій споживчій тарі в кількості 500 шт. на суму 36000 грн (у тому числі ПДВ — 6000 грн). При поштучному прийманні товару виявлено бій у кількості 12 шт. на суму 864 грн (у тому числі ПДВ — 144 грн). Наднормативні втрати утворилися внаслідок порушення продавцем вимог до навантаження товару. Постачальник допоставив товар згідно із виставленою претензією.

1. Розраховуємо суму втрат (бою) у межах норм природного убутку.

При отриманні товарів побутової хімії в пластмасовій тарі із складів оптових баз в упаковці виробника автотранспортом норма природних втрат складає 0,2 % (п. 2.4 Норм втрат (бою) товарів побутової хімії у дрібному розфасуванні при транспортуванні, зберіганні і реалізації, затверджених Мінторгом СРСР від 24.09.91 № 68): 36000 грн х 0,2 % : 100 % = 72 грн.

2. Розраховуємо наднормативні втрати (на цю суму виставляють претензію продавцеві): 864 грн - 72 грн = 744 грн (у тому числі ПДВ — 124 грн).

Таблиця 1. Втрати ТМЦ, виявлені при оприбуткуванні

Бухоблік втрат (убутку) ТМЦ при зберіганні та виробництві

Втрати ТМЦ при зберіганні. Нестачі і втрати ТМЦ під час зберігання, виявлені в процесі інвентаризації, також можуть бути двох видів: у межах і понад норми природного убутку.

У бухобліку обидва види втрат (нестач) при зберіганні ТМЦ визнають іншими операційними витратами за фактичною собівартістю (п. 5.7 Методрекомендацій № 2)

Відображають такі втрати за дебетом субрахунку 947 у кореспонденції з кредитом рахунків обліку запасів.

Суму нестачі понад норми природного убутку одночасно зі списанням на витрати фіксують за дебетом позабалансового субрахунку 072. На ньому зазначені суми обліковуються до прийняття рішення про конкретних винуватців у такій нестачі.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати ТМЦ понад норми природного убутку, належну до відшкодування суму наднормативних втрат визнають заборгованістю винної особи та іншим операційним доходом: Дт 375 — Кт 716. Одночасно суму втрат понад установлені норми списують за кредитом субрахунку 072.

Якщо винну особу не встановлено, то суму втрат обліковують на субрахунку 072 не менше строку позовної давності (3 роки) з моменту встановлення факту нестачі.

Докладно про облік нестач, виявлених під час інвентаризації, читайте в статті «Нестачі за результатами інвентаризації: як показати в обліку» // «Податки & бухоблік», 2025, № 88 (ср. 025135600).

Втрати ТМЦ під час виробництва. Фактичні нестачі незавершеного виробництва, виявлені під час інвентаризації, теж бувають двох видів: у межах і понад норми природного убутку.

Нормативні нестачі включають до виробничої собівартості, якщо такі втрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певних видів продукції. Місце таким нестачам на рахунках:

— 23 — якщо нестачі можна віднести до конкретного об’єкта витрат;

— 91 — якщо нестачі неможливо віднести до конкретних об’єктів витрат.

Наднормативні нестачі незавершеного виробництва виключають з витрат на виробництво. Їх списують до складу інших операційних витрат (Дт 947 — Кт 23).

Одночасно суму наднормативної нестачі незавершеного виробництва відображають на позабалансовому субрахунку 072. Після встановлення винної особи, яка має погасити збиток, на суму відшкодування роблять проводку: Дт 375 — Кт 716. У цей же момент суму нестачі списують із субрахунку 072.

Бухоблік втрат (убутку) ТМЦ при транспортуванні

Нормативні втрати. Втрати ТМЦ у межах норм природного убутку, які виникли при їх транспортуванні від продавця до покупця, залишаються у складі собівартості реалізованих готової продукції / товарів. Тобто такі втрати з собівартості реалізації не виключають (Дт 901 — Кт 26, Дт 902 — Кт 281).

Наднормативні втрати. А от облік втрачених у дорозі з вини перевізника ТМЦ понад норму багато в чому залежить від договірних умов і моменту передання ризиків та контролю на товар від продавця до покупця.

Так, якщо ризики, пов’язані з ТМЦ, передаються покупцеві:

— до транспортування — у момент, коли ТМЦ передано перевізникові (відвантажено), тоді продавець на дату такого відвантаження відображає реалізацію: показує бухоблікові доходи (Дт 361 — Кт 701, 702, Дт 701, 702 — Кт 641/ПДВ (на суму ПДВ)) і витрати (списує собівартість: Дт 901 — Кт 26, Дт 902 — Кт 281) виходячи з усієї вартості відвантаженого товару. Для продавця в цій ситуації операція продажу завершена в момент передачі товару перевізникові (вважається, що товар поставлено). Тому коригувати обсяги реалізації (доходи та витрати) через подальшу наднормативну втрату товару перевізником у продавця підстав немає;

— після транспортування — у момент, коли товар вручено (передано) покупцеві, тоді після передання товару перевізникові він все ще продовжує перебувати на обліку у продавця. Тобто

в момент передання товару перевізнику продавцю доцільно в обліку зробити таку проводку: Дт 287 «Товари в дорозі» — Кт 281 «Товари на складі»

(або 263 «Готова продукція в дорозі» — Кт 261 «Готова продукція на складі») і одночасно нарахувати податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ виходячи з договірної вартості відвантажених ТМЦ: Дт 643 — Кт 641/ПДВ.

І тільки на дату прийняття ТМЦ покупцем продавець відобразить реалізацію — визнає дохід і витрати виходячи з вартості фактично доставлених покупцеві товарів: Дт 361 — Кт 701, 702, Дт 701, 702 — Кт 643 (на суму ПДВ) і Дт 901 — Кт 263, Дт 902 — Кт 287. А на вартість товарів, наднормативно втрачених при транспортуванні (Дт 947 — Кт 263, 287 і Дт 949 — Кт 643 (на суму ПДВ)), пред’явить претензію перевізникові. А в періоді її визнання перевізником здійснить запис: Дт 374 — Кт 715.

Також суму наднормативних нестач одночасно зі списанням на витрати продавець має відобразити на позабалансовому субрахунку 072. Тут її обліковують до вирішення питання про винуватця.

Приклад 2. Підприємство у листопаді 2025 року на умовах DPU («Доставка на місце з розвантаженням») відвантажило на експорт вироблену олію соняшникову нерафіновану (код УКТ ЗЕД 1512 11 91 00) у кількості 160 т за ціною 1100 $/т. Собівартість олії — 5800 тис. грн. Для виконання умов експортного контракту укладено договір про надання послуг перевезення вантажів залізницею з перевізником, що має право надавати такі послуги. По факту вивантаження з термінала отримано реєстр вивантаженої продукції із зазначенням ваги вивантаження 159 т. Нерезидент прийняв продукцію за актом приймання-передачі на терміналі у кількості 159 т і здійснив за нього 100 % оплату. Митна декларація (МД) оформлена на 159 т.

Наказом по підприємству затверджено норми природного убутку при транспортуванні готової продукції в розмірі 0,2 % — при відвантаженні автомобільним транспортом і 0,5 % — при відвантаженні залізничним транспортом від маси вантажу (див. п. 27 Правила видачі вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту від 21.11.2000 № 644).

Курс НБУ склав (умовно) на дату:

— підписання акта приймання-передачі з нерезидентом — 41,63 грн/$;

— надходження оплати на розподільчий рахунок — 41,75 грн/$;

— реєстрації ПН-РЕЗ в ЄРПН — 41,58 грн/$.

— оформлення МД — 41,49 грн/$.

Мінімально допустимі експортні ціни на олію соняшникову на листопад 2025 року на умовах DPU — 1,080 $/кг.

1. Розраховуємо суму втрат (нестачі) продукції у межах норм природного убутку: 5800000 грн х 0,5 % = 29000 грн.

2. Розраховуємо наднормативні втрати (на цю суму виставляють претензію перевізникові): 5800000 грн : 160 т х 1т - 29000 грн = 36250 грн - 29000 грн = 7250 грн (крім того, ПДВ 20 % — 1450 грн, з ПДВ — 8700 грн).

Таблиця 2. Втрати ТМЦ (олії) при реалізації на експорт на умовах DPU

Особливості складання ПН на експорт товарів-РЕЗ знайдете в статтях «Податкові накладні на сільгосппродукцію: особливості заповнення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 99, «Податкова накладна на РЕЗ-товари: тільки кілограми, незалежно від первинки» // «Податки & бухоблік», 2024, № 98, «За РЕЗ-товар отримано від нерезидента 100 % аванс: чи можна одразу скласти ПН-РЕЗ зі ставкою 0 %» // «Податки & бухоблік», 2024, № 98, «Експортне забезпечення: як заповнити податкову накладну та ПДВ-декларацію» // «Податки & бухоблік», 2024, № 96, «Податкова накладна на експорт окремих видів с/г товарів» // «Податки & бухоблік», 2024, № 79.

А про те, як складаються РК до ПН-РЕЗ, ми говорили в статтях «Експортне забезпечення ПДВ: РК-2 та дані про митну декларацію, якщо були додаткові декларації» // «Податки & бухоблік», 2025, № 13, «РК-2 до ПН-РЕЗ може бути і на збільшення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 100 і «РК до ПН на експорт окремих видів с/г товарів» // «Податки & бухоблік», 2024, № 83.

Втрати (убуток) ТМЦ і податок на прибуток

Нестачі ТМЦ. Усі без винятку платники-прибутківці відображають і нормативні, і наднормативні втрати ТМЦ за бухгалтерськими правилами. Жодних податковоприбуткових коригувань щодо втрат (убутку) ТМЦ (ані нормативних, ані наднормативних) ПКУ не передбачає. Ба більше,

у ПКУ взагалі відсутні вимоги коригувати фінрезультат щодо будь-яких нестач ТМЦ

Тож високодохідники поряд із малодохідниками тут у всьому орієнтуються на бухгалтерський фінрезультат. Це підтверджують і податківці (див. листи ДПСУ від 15.10.2025 № 5491/ІПК/99-00-21-02-02, від 21.08.2023 № 2602/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 24.03.2021 № 1149/ІПК/99-00-21-02-02-06, від 22.07.2020 № 2993/ІПК/99-00-05-05-02-06).

Так само немає коригувань і щодо знищених / зіпсованих війною ТМЦ (див. лист ДПСУ від 29.03.2024 № 1697/ІПК/99-00-21-02-02).

Реалізаційна 30 % різниця. При експорті товарів слід ураховувати вимоги п.п. 140.5.5¹ ПКУ. Ним установлено, що при продажах особливим (так званим «офшорним») нерезидентам необхідно коригувати фінрезультат і відображати збільшуючу різницю — на 30 % вартості реалізованих таким нерезидентам товарів, необоротних активів, робіт, послуг (див. статті «Придбання у неприбутківців / нерезидентів і продажі нерезидентам: 30 % збільшуючі різниці» // «Податки & бухоблік», 2025, № 86 і «30 % різниця за операціями з нерезидентами: гарячі запитання» // «Податки & бухоблік», 2025, № 9).

ПДВ-наслідки втрат (убутку) ТМЦ

Нормативні втрати. Нестачі (втрати) ТМЦ у межах норм природного убутку ніяк не впливають на ПДВ-облік. За платником зберігається право на ПК у повній сумі. Тут немає негосподарського використання для нарахування компенсуючих ПЗ за п.п. «г» п. 198.5 ПКУ — як за нестачами в межах норм природного убутку при прийманні, транспортуванні товарів, так і за виявленими в процесі інвентаризації.

Проте податківці для ненарахування ПДВ-зобов’язань висувають додаткову умову (див. лист ДПСУ від 07.10.2025 № 5345/ІПК/99-00-21-03-02, БЗ 101.04). На думку фіскалів, не нараховувати ПДВ можна за умови, що

вартість списаних у межах норм природного убутку товарів включається до готової продукції, яка підлягає оподаткуванню

В інших випадках контролери вимагають нараховувати компенсуючі ПЗ з ПДВ.

Тому тим, хто не хоче сперечатися з податківцями, краще закласти норму природного убутку в ціну продукції, що виготовляється / товару, що продається. При цьому йдеться про включення не до собівартості, а саме до продажної вартості товарів / послуг. За умови, звісно, документального підтвердження — наприклад, калькуляцією або іншим документом, який установлює ціну продажу товарів / послуг (див. статтю «Йдемо від компенсуючих та подвійних податкових зобов’язань» // «Податки & бухоблік», 2024, № 73).

Наднормативні втрати з вини постачальника. Якщо виявлені нестачі утворилися з вини постачальника ТМЦ і перевищують норми природного убутку, порядок дій покупця залежатиме від того, яка подія була першою — постачання товару або передоплата.

Якщо перша подія — отримання товарів і в понаднормовій нестачі винен постачальник, то, на наш погляд, підприємство-покупець не зможе відобразити ПК. Позаяк у ПН некоректно зазначені кількість товару і його вартість. Тому необхідно вимагати від постачальника скласти РК до такої ПН і вже після його отримання та реєстрації відобразити ПК виходячи з вартості фактично отриманих товарів. У подальшому виходячи з вартості допоставленого товару покупець зможе відобразити ПК на підставі нової ПН, складеної і зареєстрованої постачальником.

У такому разі, коли перша подія — передоплата, покупець відображає ПК з ПДВ виходячи із суми авансу в момент перерахування передоплати. На момент виявлення нестачі жодних підстав для проведення коригування такого ПК у покупця немає. Оскільки надалі постачальник може допоставити товар.

Якщо постачальник згідно з пред’явленою йому претензією допоставить товар, якого не вистачає, у ПДВ-обліку підприємства-отримувача нічого не трапиться. Адже перша подія (передоплата) не змінилася.

Якщо ж замість допоставки буде повернена передоплата, то згідно з п. 192.1 ПКУ продавець зобов’язаний на цю дату скласти зменшуючий РК, а покупець має його зареєструвати (див. статтю «Момент складання розрахунку коригування» // «Податки & бухоблік», 2024, № 83). При цьому відкоригувати ПК покупець повинен в періоді коригуючої події (повернення передоплати) незалежно від наявності зареєстрованого РК.

А якщо ані допоставки, ані повернення передоплати так і не станеться?

Тоді підприємству-покупцю доведеться відкоригувати ПК з ПДВ після визнання заборгованості за претензією безнадійною відповідно до п.п. 14.1.11 ПКУ або після прощення боргу постачальнику. Причому податківці наполягають на тому, що таке коригування ПК, відображеного після 01.07.2015, здійснюється шляхом нарахування компенсуючих ПЗ за п. 198.5 ПКУ (див. статтю «ПДВ за грошима: що робити при закінченні строку позовної давності» // «Податки & бухоблік», 2025, № 50).

Якщо ж в наднормативній нестачі винен перевізник і саме йому (а не постачальнику) покупець направляє претензію (позаяк ризики за товаром передані покупцю у момент передачі їх перевізникові), про жодну допоставку товару не йдеться. Адже постачальник виконав своє зобов’язання в повному обсязі. Перевізник відшкодовує шкоду, завдану покупцю, грошовими коштами. У такій ситуації покупець має нарахувати компенсуючі ПЗ на підставі п. 198.5 ПКУ одразу при оприбуткуванні товару і виявленні розбіжностей на частину втраченого в дорозі товару, якого не вистачає понад норми природного убутку (див. БЗ 101.07, діяла до 28.08.2025, статті «Товар утрачено в дорозі: як обліковувати продавцю і покупцю?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69 і «Відшкодування шкоди, компенсація витрат і ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2024, № 69).

Наднормативні втрати, виявлені при інвентаризації. Такі наднормативні втрати ТМЦ вважають використаними не в госпдіяльності. Тому в періоді виявлення нестачі доведеться:

— нарахувати ПДВ-зобов’язання на підставі п.п. «г» п. 198.5 ПКУ виходячи з ціни придбання ТМЦ, яких не вистачає (п. 189.1 ПКУ) (див. БЗ 101.04);

— скласти не пізніше останнього дня такого звітного періоду зведену компенсуючу ПН з типом причини «13» (див. статті «Списання імпортованих матеріалів: як заповнити компенсуючу ПН з типом причини «13»?» // «Податки & бухоблік», 2025, № 23 і «Нова компенсуюча ПН з типом причини «13» // «Податки & бухоблік», 2024, № 88).

Проте ПДВ нараховують, суто якщо ТМЦ були придбані з ПДВ і в платника за ними виникло право на ПК.

Зауважте! Раніше податківці дозволяли не нараховувати компенсуючі ПЗ при списанні наднормативних нестач, якщо вартість втрат включалася до вартості інших товарів, операції з постачання яких оподатковувалися ПДВ (див. листи ДПСУ від 22.07.2020 № 2993/ІПК/99-00-05-05-02-06 і від 28.02.2020 № 851/6/99-00-07-02-02-06/ІПК, БЗ 101.04, діяла до 01.01.2018). Натомість

наразі контролери наголошують, що за наднормативними нестачами потрібно нараховувати компенсуючий ПДВ у будь-якому випадку (див. БЗ 101.04)

Подробиці читайте у статтях «Нестачі за результатами інвентаризації: як показати в обліку» // «Податки & бухоблік», 2025, № 88, «Товар зіпсувався: як його списати або уцінити» // «Податки & бухоблік», 2024, № 78.

Заразом за знищеним під час війни майном компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ нараховувати не слід (про що прямо сказано в останньому абзаці п. 32¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ). Детальніше див. у статті «Знищене війною майно — без ПДВ-наслідків» // «Податки & бухоблік», 2024, № 53.

Висновки

• За відсутності нормативно затверджених норм природного убутку ТМЦ, на наш погляд, підприємства мають право встановити їх самостійно.
• Втрати ТМЦ у межах норм природного убутку, які сталися під час транспортування та в процесі виробництва, відносять до складу первісної вартості запасів.
• Нормативні нестачі та втрати ТМЦ при зберіганні списують на витрати періоду (Дт 947). Сюди ж включають усі наднормативні втрати матеріальних цінностей незалежно від того, де вони виникли.
• Жодних прибуткових коригувань щодо втрат ТМЦ (ані нормативних, ані наднормативних) ПКУ не передбачає.
• Суди визнають, що втрати в межах норм є невід’ємною частиною звичайного технологічного процесу. А тому їх слід вважати такими, що пов’язані із здійсненням госпдіяльності підприємства.
• Натомість податківці дозволяють не нараховувати компенсуючі ПДВ-зобов’язання на нормативні втрати ТМЦ лише у разі, коли їх вартість включена до ціни іншої ПДВ-оподатковуваної продукції.